Cui prodest?

 Вітаю всіх українців та друзів України!

Останнім часом у Миколаєві було зруйновано два меморіали радянської доби. Метод руйнації – підрив вибухівкою. Як на мене – ці події взаємопов’язані і є двома ланками одного ланцюга.

Спочатку – про об’єкти руйнування.

Першій – пам’ятник працівникам радянської міліції, загиблим під час встановлення радянської влади. Саме так, під час встановлення радянської влади, яка передбачала боротьбу із куркулями, колективізацію та боротьбу із українськими буржуазними націоналістами. Пам’ятник ще називали «чекістом», він мав дуже характерний вигляд людини у будьоновці із мечем та щитом в руках.

Другий – частина "Братської могили 80 миколаївських підпільників та жертв фашизму 1941-1945 рр.» у вигляді стели-пам’ятника скорботної матері. 

Що відомо на зараз?

Обидва пам’ятники було підірвано вночі, під час дії комендантської години, внаслідок вибухів постраждали оселі миколаївців – повибивало вікно, повиносило шибки та двері, обійшлося без жертв та поранених, але вони могли бути. Хто це зробив – наразі невідомо – офіційної інформації від правоохоронних органів немає. Обидва підриви викликали жваву дискусію серед містян – обговорюються теми «імпотенції влади», дії невідомих надмірно активних патріотів та «війни з пам’ятниками».

Якщо перший пам’ятник підлягав демонтажу, відповідно до закону про «декомунізацію» і навколо нього точилися суперечки, то другий – ні. І він ніколи не був темою для обговорення. Припускаю, що завдяки його географічному розташуванню, значна частина миколаївців взагалі не знала про його існування. 

Римляни казали, коли шукали злочинця - Cui prodest? Кому вигідно? Кому вигідно створити атмосферу недовіри до влади та ненависті до українських патріотів у прифронтовому місті під час активних бойових дій? Відповідь очевидна та знаходиться на поверхні – це вигідно росіянами. На мою думку, йдеться про таку собі ІПСО із вказаними цілями, на яку так легко повелася чимала кількість містян. На це вказує і характер акцій і характер дискусій у фейсбуці за активною участю ботів та традиційних місцевих мізантропів. А виконавцями самих підривів могли бути або, скажемо так - не дуже розумні патріоти, яких використали «в темну», або диверсійно-розвідувальна група ворога, до якою можуть входити й місцеві, бо добре знають місцеву ситуацію. І я на 90-95% схиляюсь до другого варіанту. Але тоді виходить, що в місті діє ворожа ДРГ (цілком ймовірно – не поодинока), яка має таку кількість вибухівки, та інших засобів, аби здійснити диверсії таких масштабів. І це виклик для Миколаївського управління СБУ, на який треба відповідати.

А всім миколаївцям раджу не забувати про те, що йде відкрита війна, в якій ворог не гребує нічим. І внесення розбрату всередині – один з найулюбленіших його методів. Не ведіться на це. Пам’ятайте про Cui prodest.

А що з Херсоном?

 Вітаю всіх українців та друзів України!

Російські агенти пішли останнім часом один за одним. Спочатку – директор Миколаївського комунального підприємства «Миколаївська ритуальна служба», який за версією СБУ передавав ворогу важливу інформацію, зокрема,  про роботу об'єктів критичної інфраструктури Миколаєва та інші закриті питання, які обговорювались під час нарад у міськраді, а вже трохи згодом пішла значно більша риба – керівник запорізького підприємства «Мотор-Січ» В’ячеслав Богуслаєв, який організував продаж двигунів для російських вертольотів коли це вже було заборонено у 2014 році, та, навіть, вже після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році. Як з’ясувалось, пан Богуслаєв має російське громадянство вже понад 20 років.

Враховуючи його політичне минуле, насправді, з ним було все зрозуміло давно. Але руки до нього у спецслужб дійшли тільки зараз – коли російські вертольоти з українськими двигунами вбивають українців вже вісім місяців. І це дивно. А те, що у нас скрізь купа зрадників і на нас чекає ще багато подібних відкриттів – не дивно. На жаль.

Що відбувається навколо Херсону? Вже понад тиждень окупаційна влада оголосила так звану евакуацію правобережної частини Херсонської області. Евакуювали навіть пам’ятники Суворову та Ушакову. З’являється багато повідомлень про зникнення зв’язку у регіоні, про вивезення людей, евакуацію окупаційних органів управління, про пересування техніки та про прибуття чималої кількості російських військових як на лівий берег Дніпра, так і на правий. Схоже на те, що росіяни зображають слабкість, а, насправді, просто позбавляються нелояльного населення під виглядом евакуації, обрубають зв’язок, аби унеможливлювати передачу розвідувальних даних для ЗСУ і посилено готуються до бойових дій. Поки що – до оборони. Хоча те, як вони шалено грабують окуповані райони свідчить про їх невпевненість. 

Отже, битва за Херсон та Правобережжя Дніпра далека до закінчення і  Миколаїв ще довго буде лишатися прифронтовим містом.

Українці та друзі України – якщо ви мене бачите і чуте – ви живі. Залишайтеся і надалі такими.

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=kaORg_0Gj2I

Українська «Битва за Атлантику». Початок

 Вітаю всіх українців та друзів України!

Одним з найбільших театрів бойових дій під час Другої Світової Війни була Північна Атлантика. Через цей район океану до Великої Британії із Сполучених Штатів та Канади доставлялось продовольство, зброя та все необхідне для боротьби із нацистською Німеччиною. Ці постачання були критично важливими. 

Саме тому ці морські конвої були під постійними атаками німецьких субмарин, так званих «вовчих стай», які потопляли величезну кількість транспортів з їх вантажами та екіпажами. Під час піку активності Крігсмаріне наприкінці 1942 – початку 1943 років ситуація була критичною – на Британських островах запасів лишалося на місяць і союзники ніяк не могли віднайти ефективну протидію цій навалі. Але згодом, ситуацію вдалось переломити. Збільшення радіусу дії патрульної авіації, збільшення кількості конвойних есмінців та зміни їх тактики, удари по базам німецьких підводних човнів дозволило союзникам розпочати бойові дії на материковій Європі та перемогти жорстокого ворога. Але на початку війни ніхто не знав як та коли це вдасться зробити. І так, це коштувало чималих жертв.

Україна вже другий тиждень потерпає від цілеспрямованих ударів по об’єктам критичної інфраструктури по всій території, російські ракети та іранські дрони атакують електростанції та електричну мережу – мета – лишити українців на зиму без світла, тепла та води. Значну частину ракет та дронів збивають, але не всі – і вони завдають нам чималої шкоди. Як і на початку «Битви за Атлантику» ще не знайдено найбільш ефективного способу захисту від цих атак. Але справа не стоїть на місці. НАТО та інші наші союзники передають нам антидронові засоби та засоби ПВО та ПРО, самі ЗСУ активно змінюють тактику протидії цим атакам. Хоча, найкращій спосіб припинити атаки ворога – зробити так, щоб він не міг їх вчиняти. Отже, протиотруту обов’язково буде знайдено, як знайшли її 79 років тому, я певний. Так буває завжди, коли весь цивілізований світ бореться із дикунством та середньовіччям. І всім слід усвідомлювати, що ми лише на початку цього важкого шляху.

Українці та друзі України – якщо ви мене бачите і чуте – ви живі. Залишайтеся і надалі такими.

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=qCTSzSIVrAM