Зеленеє жито ще й овес

Вітаємо всіх президентів!

 «Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть»

 - в тон української народної пісні проголосував український народ на дострокових виборах до Верховної Ради 21 липня. І  хоча до офіційного оголошення результатів виборів пройде певний час – ще не всі окружні виборчі комісії направили свої паперові протоколи про підрахунок голосів до Центральної виборчої комісії, ще не всі судові та інші суперечки між кандидатами закінчилися, але вже цілком зрозуміло – партія президента Зеленського «Слуга народу» отримала суцільну перемогу. Вона не тільки набрала нечувано більше голосів по партійному списку, та ще більше депутатів провела по мажоритарці. «Зеленеє жито ще й овес». Загалом від «Слуги народу» у парламенті буде 124 депутата за списками та 130 за мажоритаркою  загалом – не менше 254 місць. А проста більшість там – 226 місць. На другому місці по кількості отриманих голосів та отриманих мандатів буде Опа за Ж – «Опозиційна платформа за життя» - 43 депутата, на третьому місці – «Батьківщина» - 26 депутатів, на четвертому – «Європейська солідарність» Петра Порошенка – 25 депутатів, і на п’ятому – «Голос» Вакарчука – 20 штиків.  Більше жодна з партій, які приймали участь у виборах, не подолала 5%-й бар’єр. Ще 56 депутатів – це самовисуванці, або висуванці інших партій – вони можуть змінити попередній розклад, якщо приєднаються до тих чи інших партійних фракцій.

Отже, «Слуга народу» має більшість місць у парламенті і, в принципі, може ні з ким не заключати коаліційну угоду – союз з іншими депутатами їм потрібен буде тільки для того, щоб змінити Конституцію. Так саме, одноосібно вони можуть формувати Кабінет Міністрів та призначати Прем’єр – міністра. Подібна ситуація в історії українського парламентаризму була тільки один раз – у Верховній Раді першого скликання, яка проіснувала з 1990 до 1994 років. Тоді там була група «За Радянську суверенну Україну», яка складалася з 239 народних обранців.

Що це означає?

А означає це наступне:

Перше – Зеленський із своїми «слугами» матиме все. Всю повноту влади в Україні. Вони контролюватимуть всі гілки влади – законодавчу, виконавчу. А судді самі підтягнуться – вони у нас дуже чуйні.

Друге – більшість громадян України повністю довірили вирішення своєї долі одній людині. Бо, навіть мавпу, якби вона йшла на би виборах під брендом «Слуги народу» з високою долею вірогідності обрали би. Отже, голосували не за кандидата, а за його приналежність до президентської партії.

А добре це, чи погано – покаже час. Хоча історія не знала ще прикладів, коли абсолютна влада доводила до добра. И того, хто цю владу отримував і тих, хто цю владу добровільно віддавав.

На всіх шести округах Миколаївщини так саме було обрано кандидатів від партії «Слуга народу». Здавалось би – президент має радіти. Але є одне але. Сам Зеленський під час свого швидкоплинного візиту до нашого міста заявив, що Миколаїв – бандитське місто. Питання – кого може обрати бандитське місто? На мою думку – тільки бандитів. Отже, на місці президента, я би не дуже радів.

Мені можуть сказати, що я занадто критикую нову владу. Тим часом, «Слуга народу» збирається навчати нових депутатів. Цитата з партійного фейсбуку:

«Освітній інтенсив для обраних від партії народних депутатів України!

Тижневий експрес-курс, підготовлений кращими українськими фахівцями від партії «Слуга Народу» у партнерстві з Київською школою економіки, стане першим у серії навчальних програм для членів фракції, яка буде реалізовуватися протягом всього терміну роботи Верховної Ради IX скликання» - кінець цитати. Чекайте – чекайте – це що ж виходить? Виходить, що «Слуга народів» набрала невігласів? Неосвічених кандидатів? І всі за них проголосували, не дивлячись? Та ні! Не може такого бути! Мудрий український народ не може так вчиняти! Не може він голосувати за випадкових людей, які навіть один одного не знають, попри те, що називаються політичною партією! Не може мудрий український народ голосувати за політичну силу, яка не має чітко визначеної ідеології! Так, що, «Слуга народу» не ганьбіться, та припинить комедію з навчанням!

В Україні всі люди, які працюють, мають право на відпочинок! Це право – святе! І чого ви всі ото причепилися до миколаївського міського голови – що його не було на зустрічі із Зеленським, коли той стрімко відвідав наше місто за для того, щоб підняти рейтинг власної партії, який перед самими виборами почав трохи просідати! І змушуєте людину виправдовуватися. Ну, так, начебто це був ритуал присягання на вірність новому монарху, а мер міста не присягнув! Шановні, ви ще скажіть, що Олександр Федорович фрондьор, смутьян та потенційний повстанець проти режиму Зеленського! Не смішить! Все у них буде добре! І хай живе Магдебурзьке право в Україні!

За цим кланяюся, зустрінемось!

Відеоверсія - https://www.youtube.com/watch?v=fHf-2S6F0Bc

Таргани і без параду

Вітаємо всіх президентів!

Таргани усюди! Таргани скрізь! Таргани заполонили наше славне місто! Ми під навалою тарганів! Вони на вулицях. В домівках. У декого, навіть в головах. І ще невідомо, де їх більше. На вулицях, чи у головах. Ось ви бачите тарганів усюди? Я, наприклад, - ні. А вони – є! Бо Ігор Сергійович Дятлов, голова найбільшої фракції у Миколаївській раді їх бачить. Вся проблема, на його думку – у ліквідації комунальних ЖЕКів. Чесно кажучи, у кого не питав – майже всі говорять про те, що останні років з десять, якщо не всі п’ятнадцять, тарганів стало значно менше. Хтось вказує як на причину їх зникнення на випромінювання різних приладів, хтось – на нові хімічні препарати проти них, а хтось говорить про якість їжі. Але ж, як з’ясувалось, таргани не зникли. Вони всі перейшли до Ігоря Дятлова! Щось їх у ньому приваблює, чи є якесь джерело їх появи в житті Ігоря Сергійовича. Тут треба розібратися і щось робити. Бо, коли навколо тебе таргани, а інші їх не бачать – то є проблема.

Але це не єдина новина про Ігоря Дятлова останніх часів. Як відомо, він є кандидатом у народні депутати по одному з мажоритарних округів. І ось, стало, знову ж, нещодавно відомо, що Дятлов – скунс. Вірніше – «скунс виборчого процесу». Ні – ні, це не моє ствердження, це думка однієї із політологінь, здається так тепер правильно казати згідно нового правопису, Юлії Пілецької, яку вона висловила в ефірі одного з телеканалів. На її думку, Ігор Сергійович під виглядом залучення людей до участі у державній програмі тепломодернізаціїї будинків намагається стимулювати голосувати за нього у, скажемо так, спецефічний спосіб. Не знаю, наскільки це правда – можливо, Національна Поліція, яка так потужно боролась із спробами таких специфічних способів під час президентських виборів, зможе дати відповідь. Але точно одне – у політтехнологів та креативщиків нашого героя якось не дуже із фантазією. Проглядається постійне намагання, як то кажуть, «впасти на хвіст» чужих але популярних зараз тем. То Ігор Сергійович «вирок» для нинішньої влади, при тому, що його фракція майже у повному складі, попри свою удавану опозиційність, голосує за виділення коштів на реконструкцію Соборної площі – голубої мрії мера, тобто влади. То він долучається до державної програми Уряду Гройсмана, цікаво, Володимира Борисовича хоч повідомив? То намагається на бордах приклеїтися до образу Віктора Цоя – культової особи 80-х років минулого століття для багатьох, хто жив у Совєтському Союзі. Так і хочеться спитати: Ігор Сергійович, у вас щось своє є, взагалі? Крім тарганів, звичайно.

Передвиборна боротьба триває і вже добігає свого фінішу. Фаворит гонки – «Слуга народу». Також є кандидати від цієї партії на мажоритарних округах. Що про них відомо? Дуже мало, бо чимало з них було завербовано через Інтернет. Ну, а що – діджілізація, так діджілізація, чи як там її. Кандидати із Інтернету, більшість з яких буквально кілька тижнів тому ніхто, крім родичів та друзів не знав, за крок до успіху, так вони вважають. 21 липня покаже. Головне що? Головне казати, що ви йдете до Ради, щоб допомогти Новообраному та дотримуватися дрес-коду – біла сорочка без краватки та темні штани, - така собі уніформа «слуг народу», а ще казати, що ви за все хороше, проти всього поганого. За умови дотримання всього набору нескладних правил, можна нехтувати іншими правилами, загальноприйнятими та і законами, зрештою. Ну, наприклад ляпати свою рекламу без оплати, без дозволу та з порушенням норм благоустрою. Їм же можна, бо вони майбутні помічники президента. 

А ще можна, причіплятися до програми Уряду Володимира Гройсмана з підвищення пенсій. Просто, причепити своє ЗЕлене зображення до повідомлення від Пенсійного фонду про підвищення розміру пенсій!  Яке відношення має людина, яка жодної секунди, не те щоб дня, не проробила у жодному органі влади до діянь влади нинішньої, яку, до речі, активно критикує? Просто привласнили собі чужі надбання. Просто прибрехали. 

Уявіть, що вони витворятимуть, якщо їх оберуть.

А лідер, чи то пак вождь цих народних слуг відзначився прямо таки бурхливою активністю. Спочатку у місті Бровари він із публічною ганьбою вигнав з наради… свого щирого прихильника – секретаря Бориспільської міської ради. Мовляв, той «розбійник», бо колись був засуджений. А після навіть зібрався телефонувати своєму корєшу з дитинства, вибачте, голові СБУ Баканову, щоб той «розібрався з цим чортом» - кінець цитати. А цей «чорт» як виявилось згодом – є гарячим прихильником Новообраного, голосував за нього та хизувався цим. Спочатку «чорт» обурився такою поведінкою пана Президента, але потім сказав, що то нічого і все нормальок, чим, власне, підтвердив характеристику, якою його нагородив Зеленський. Я про «чорта».

Взагалі – то, слід визнати, що грубою, хамською манерою спілкування на публіці у стилі «я начальник – ти дурак», прилюдним приниженням людської гідності страждали практично всі попередники Володимира Олександровича. Хіба що Ющенко інтелігентно посилав всіх «нафіг з пляжу». Решта дозволяли собі значно більше. Але, не так відразу ж і не в такій манері. Але, якщо, навіть і в такій, то, вибачте, а що тут тоді нового? И чим тоді новий відрізняється від старих?

Після цього, пан Президент зібрався розширити дію так званого закону про люстрацію, та «люструвати» цілу купу посадовців та навіть депутатів, які обіймали посади з лютого 2014 року по квітень 2019 року. Ну це ті, хто, особливо у 2014 – 2015 роках рятував Україну від російської навали, організовував опір агресії, відроджував армію та оборону промисловість. Про цю його ініціативу вже висловились посли G7 – найбільших країн світу. Початок цитати: «Виборчі зміни і політична ротація є нормою в демократичних країнах, на відміну від невибіркового накладення заборони на всіх учасників виконавчого і законодавчого процесу управління. З 2014 року ми мали можливість вітати прогрес у реформуванні низки важливих сфер. Притягнення до відповідальності винних у зловживанні службовим становищем є правильним кроком, однак, на наше переконання, нинішню ситуацію в Україні не можна порівняти з тією, яка була після Революції гідності" – кінець цитати. Якщо коротко суть їх спільної заяви – «Вова, ти заплутався у часі та вийшов за береги».

Верховний Головнокомандуючий Президент України Володимир Зеленський заявив, що військового параду на День Незалежності України 24 серпня не буде. Мовляв, краще роздати всім військовим гроші. Дехто вже порахував и вийшло десь по півтори тисячі гривень на кожного. І слід зазначити, що таке рішення Новообраного сприйняте було, в тому числі, у середовищі військових досить неоднозначно. Дехто відверто обурився. Як кажуть багаточисленні коментатори – для кожної людини важлива як матеріальна, так і моральна винагороди за його професійну діяльність. Кожній нормальній людині важливо знати, що те, чим він займається шанується іншими людьми. А щодо військових – то цей момент особливо важливий, важливіший за багато інших професій. Бо військові – це люди, які захищають саме існування нації та держави, ризикуючи здоров’ям та життям. Не кожна людина взагалі на таке здатна. Отже, моральна підтримка з боку суспільства для армії надважлива. Солдати та офіцери повинні відчувати свою значущість особливо в час, коли війна за незалежність країни триває. І військовий парад останні п’ять років був одним із найважливіших елементом цієї психологічної підтримки для них. Дуже шкода, що Володимир Олександрович не розуміє таких банальних речей. 

Відео - https://www.youtube.com/watch?time_continue=1&v=O2DZH0J1uzo

Альфочка, старий кінь та повна «дематюкація» країни

Вітаємо всіх президентів!

Чи відчуваєте ви, що живите вже у іншій країні понад місяць? Про що я? А ось про що.

Спочатку, Новообраний президент влаштував формений скандал у прямому ефірі, публічно відчитавши міністра закордонних справ Клімкіна. За те, що той відповів на ноту російського МЗС, в якій Росія пропонувала повернути захоплених українських моряків, без погодження з ним. А ще, попросив Путіна «вернуть детей родителям». 

З одного боку, цілком зрозуміло бажання Зеленського повернути моряків до дому, але, з іншого боку, зовсім не зрозуміло не розуміння справжніх бажань та мотивів Путіна. У своїй ноті МЗС Росії обумовило повернення наших людей тим, що вони мали б кримінально переслідуватися за російськими законами. А там їх звинувачують у незаконному перетинанні російського кордону. Тобто, фактично, Росія пропонувала Україні визнати анексію Криму.

Також, зрозуміло бажання Зеленського показати хто в хаті альфа-самець. Але у подібній істеричній формі, показуючи неузгодженість української позиції всьому світові – він, поки що, тягне хіба що на альфочку, але ж, ніяк ні на альфу.

Ще більше переконуєшся у тому, що нова команда, обрана українцями, не розуміє причин російсько-українського конфлікту, коли читаєш інтерв’ю офіс-менеджера, ой, вибачте, керівника Офісу Президента виданню РБК-Україна, в якому він говорить буквальне наступне: «Лично мое мнение: я бы разрешил Донецку и Луганску государственный – украинский, региональный – русский и при условии, что после этого они – территория Украины.» - кінець цитати. Так і хочеться спитати у пана Богдана – ви серьозно? Адже був вже горезвісний закон про регіональні мови Колісниченко-Ківалова, який вже казав про російську, як регіональну. І я добре пам’ятаю, як регіональна більшість у обласній раді святкувала прийняття цього закону і відповідного рішення у 2012 році. І чим це зарадило у 2014 році? Коли Росія прийняла рішення про анексію Криму та операцію «русская весна», внаслідок якої маємо ДНР та ЛНР. Тобто, вся проблема була в тому, що цей закон тоді Верховна Рада скасувала, а «зелені чоловічкі» в Криму та Гіркін на Донбасі – це так, випадковість? Збіг обставин? І ще одне свідчення нерозуміння нової команди дій та бажань Росії.

Центральна виборча комісія спочатку не зареєструвала Андрія Клюєва та Анатолія Шарія кандидатами у депутати, потім, через рішення суду, зареєструвала. А коли це спричинило невеличкий Майдан у Києві – скасувало своє ж рішення. Допомогли ЦВК у прийняті правильного рішення ще листи від МВД та СБУ, в яких говорилося про те, що обидві фігуранти справи не проживали в Україні понад п’ять років, що є  формальною перешкодою для того, щоб стати народним депутатом. Але справа в іншому. І Шарій, і Клюєв – є фігурами одіозними – перший керував Адміністрацією Президента за  часів Януковича та, фактично, розкрадав державний бюджет через зелену енергетику, а другий – є відвертим українофобом та проросійським пропагандистом. І ще кілька місяців тому навіть уявити їх у ролі кандидатів в депутати було практично неможливо. А зараз – це майже стало реальністю. Кажуть, що це не Зеленський зробив цих суддів, які наприймали таких рішень, суддями. Це правда. Так саме правдою є те, що їх суддями зробив не Порошенко, або, за Порошенка вони не наваживались приймати подібні рішення. Це стосуються і перейменування вулиць у рамках декомунізації. За часів Порошенка вони таких рішень не приймали. Просто українські судді, у більшості своїй, є дуже чуйними до настроїв тих, хто при владі. І досить часто, на жаль, приймають рішення не на користь закону, а на користь домінуючої на цей момент політичної сили. Питання лише, у тому, хто на цей момент домінує у політиці. Відповіді, як на мене, очевидні. Хоча, я би радий був помилитися.

Тим часом, на вулицях Миколаєва з’явились нові муніципальні автобуси зелені, як новий президент, а Юрій Гранатуров, старожил миколаївського політикума після перерви повернувся у крісло голови Інгульскої районної адміністрації, розпорядження про його призначення підписав Миколаївський міський голова Олександр Сенкевич. Як то кажуть – все повертається на круги своя. А ще кажуть, що старий кінь борозни не зіпсує. 

На деяких людей перебування у стінах Верховної Ради впливає дуже сильно. Народний депутат Ольга Богомолець внесла законопроект «Про протидію лихослів’ю ( про дематюкацію мови). Законопроект передбачає суттєві штрафи за використання матюків у публічному просторі, а яке слово є матюком, а яке – не є, має визначити Кабінет Міністрів своїм рішенням. По-перше, я уявляю засідання Кабміну, яке визначатиме перелік матюків. Я би з великим інтересом подивився його пряму трансляцію. І щоб всі матюки там у різних відмінниках, у множині та все таке інше. Хочеться ж навчитися грамотно лаятися. А, по-друге, у разі прийняття цього Закону, в Україні можуть зникнути цілі професії. Наприклад, політики. Геннадій Москаль заявив, що деякі люди не матюкаються а так розмовляють та не розуміють інакше. Сказав їм на їх мові – і всі все зрозуміли. А Уляна Супрун написала, що не персонофіковане лайливо слово, сказане не на адресу когось, а з приводу неприємної ситуації сприяє психологічному розрядженню та допомагає пережити фізичний біль. Бажаю вам, щоб приводів матюкатися у вас було якнайменше. 

Відео - https://www.youtube.com/watch?v=V3uBNXYFagM