Народний депутат України Вадим Підберезняк зробив цілу
низку досить цікавих заяв минулого тижня, які привернули нашу увагу. Перед
усім, він розповів, що одного мільярду гривень на ремонт доріг у Миколаївській
області у бюджеті 2019 року немає. Нагадаю, що після візиту до керівництва
Укравтодору, голова обласної ради Вікторія Москаленко у стилі переможної
реляції оголосила про те, що мільярд на дороги є! І цю новину жваво підхопили
всі ті місцеві політики, які, як вважають, входять до губернаторського пулу. А
виходить, що мільярду немає, а є лише його половина! І за цю половину ще треба
добре поборотися, бо ми говоримо не про бюджет, а про його проект, прийнятий
Верховною Радою лише у першому читанні. А проект і кінцевий документ, перше і
останнє читання можуть ой як сильно відрізнятися!
Ще Вадим Іванович не оминув наш миколаївській нещасливий
аеропорт. Розкритикував він відсутність чіткого плану запуску підприємства та
поблажливу позицію депутатів обласної ради у питанні контролю за об’єктом
обласної комунальної власності. Також, він, говорячи про керівництво аеропорту,
висловлюючи повагу, все ж зазначив, що не може керувати їм людина, яка не
відповідає кваліфікаційним вимогам і не пройшла погодження спеціалізованої
служби під назвою «Украерорух». Йдеться, як всі зрозуміли, про депутата
обласної ради Федора Барну, дуже, дуже, відомого персонажа і відомість ця, на
жаль, поки що, не стосується досягнень у
відновленні миколаївського аеропорту. І, поки що, до квітня 2019 року він
залишається виконувати обов’язки директора аеропорту. Цілком розумію
керівництво нашої обласної державної адміністрації – розкидати такі цінні кадри
у цей складний час – це просто злочин.
Також, народний депутат зачепів тему передачі спортивного
комплексу «Зорі» місту Миколаєву, про що сам президент Порошенко проголосив
минулого свого візиту на Миколаївщину у серпні. І сесія міської ради під час
горезвісній «фекальній» сесії навіть дала згоду на прийом спорткомплексу. Але.
Самім процесом передачі ніхто конкретно ще не займається. І чималий тренерський
колектив та сотні спортсменів різного віку знаходяться у ситуації невизначеності.
Ну, оскільки мова зайшла про спорт, то дуже гучно
минулого тижня прозвучала тема ремонту ще одного спортивного комплексу, який
належіть місту – «Надія». Його почали ремонтувати нещодавно, зняли покриття з
даху і, так трапилось, дуже я вам скажу несподівано для цієї пори року, почався
дощ і доволі сильний. Ще раз наголошую – дуже раптово дощ пролився. І через розібраний дах вода почала заливати
приміщення спорткомплексу та, що найгірше – унікальний паркет на гральному
баскетбольному майданчику. Як стало відомо, згідно угоди, підрядник мав
розпочати ремонт в середині літа. До речі – це найзручніший час – немає
турнірів, команди не тренуються, спорткомплекс стоїть пустий. Але, чомусь,
ремонт почали в осені, коли почали тренуватися команди, як дорослі, так і
дитячі, почався сезон. Ну, і дощ. А так,
звичайно, у другій половині жовтня у нас в Миколаєві дощів не буває. Не
пощастило. І деякі міські чиновники нас вже поспішили заспокоїти, мовляв, шкоди
комунальному майну не заподіяно, виявляється, паркет, свого часу придбаний
коштом спонсорів, на балансі спортивної школи не знаходився.
А давайте спрогнозуємо, що буде, якщо паркет буде
пошкоджено сильно. Грати на ньому стане неможливо. Гаплик всім тренуванням. Всі
домашні ігри в рамках всеукраїнських змагань миколаївські баскетбольні команди
змушенні будуть приймати на виїзді. А це додаткові витрати. І головне, чого
будуть позбавленні наші команди – це підтримки своїх відданих вболівальників, а
вони, вболівальники, залишаться без спортивного свята. Паркет, як виявляється,
місту не належить. А кому, скажіть, належить свято спорту і хто має відповісти
за те, що через недолугість чиновників та підрядників його у городян на
невизначений термін забирають?
24 жовтня депутати міської ради зібралися на позачергову
сесію з однією метою – послухати звіт про роботу департаменту житлово-комунального
господарства. Але не так сталося,
як гадалося. Голова департаменту Віталій Кузнєцов на сесію не прийшов - хворіє,
а самого звіту департамент ніякого з початку не представив ані в електронному,
ані в паперовому та, взагалі, в ніякому вигляді. На цілком справедливе обурення
депутатів, а нащо тоді було збиратися, міській голова заявив – зібрання
вимагали депутати від опоблоку і він мусив скликати сесію. Правда, чомусь не
пояснив, чому він не скликав сесії коли ті ж самі депутати мали бажання
послухати звіт про підготовку міста до зими. Виходить у Олександра Федоровича,
як у відомій репризі радянських часів – тут граємо, а тут не граємо, бо рибу
було загорнуто, це його особиста справа. Зрештою, звіт у друкованому вигляді
з’явився, аж на трьох папірцях формату А5. Це вже остаточно розлютило депутатів
і звіт було вирішено перенести.
Якщо чесно, зовсім не зрозуміла така позиція виконавчої
влади. Робота департаменту і так знаходиться під нищівним вогнем критики. Ніхто
не може точно сказати – скільки із запланованих бюджетом коштів на цей рік
департамент витратив. Одні говорять – 16%, інші називають цифру у 60%. Які
об’єкти заплановано збудувати, відремонтувати, а головне на якій стадії знаходиться
виконання робіт та яка якість цього виконання? На всі ці питання може
відповісти ясний та чіткій звіт керівника. Але ж – ні. Немає нічого. Немає
звіту і немає того, хто готовий цей звіт захищати. Чи, може, там таке у звіті,
що захистити його не зможе жоден смертний на Землі?
Бійці 36 – ї бригади морської піхоти повернулися із зони
проведення операції об’єднаних сил. А мешканці Миколаєва їх зустріли і
привітали. Вітаємо і ми наших воїнів і дякуємо за захист та мир у нашому домі.
Ну, і звичайно не можна оминути тему підвищення ціни на
газ. Як відомо, наприкінці ще минулого тижня Уряд прийняв таке рішення. З 1
листопада газ для населення та теплогенеруючих компаній буде коштувати 8550
гривень за тисячу кубометрів, замість майже сьомі тисяч які є зараз. І відразу
ж таке рішення викликало шквал критики. У пориві праведного гніву за долю
народу з’єдналися політичні сили, які разом важко взагалі уявити разом. В
одному загоні опинились і Тимошенко, і Ляшко, і Тягнибок, і Вілкул з
Рабиновичем. Всі заговорили, про те, що таке підвищення надзвичайно важке і чи
не все населення України якщо не з 1 листопада, то з 1 грудня жебракуватиме. Ну,
і, звичайно, всі стали звинувачувати Порошенко і обіцяти зниження ціни на газ в
рази у разі зміни влади.
Ось чесно – не зрозуміло, чому стільки галасу саме зараз?
Якщо подивитися на динаміку цін на газ для населення за останні роки, то нинішнє
підвищення далеко не найбільше. У 2014 році ціна виросла у 1,6 рази, а у 2015 –
більше, ніж у 6 разів! І тоді ніхто «караул» не кричав і позачергові сесії рад
всіх рівнів не скликав. Очевидно, що зрозуміло, чому стільки галасу зараз – до
президентських виборів трохи більше п’яти місяців.
Що тут можна сказати? Звичайно, нікому не хочеться сьогодні
платити більше, ніж вчора. Але, не платити взагалі за товари і послуги, які ми
споживаємо, теж не можна, бо їх просто не стане, вони зникнуть. А ціну визначає
ринок. Якого, до речі, якщо ми говоримо про ринок газу, в Україні ще немає. Але
він і не з’явиться ніколи, якщо не буде однієї справедливої ціни. А якщо буде дві
ціни на будь що – на м’ясо, за радянських часів, на валюту – на початку 90-х
минулого століття та – на газ зараз, то буде суцільна спекуляція і ніякого
розвитку.