Шпагат Сєнкевича

 Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Сєнкевич банкує! Саме такого висновку можна дійти, якщо проаналізувати результати другої частини другої сесії міської ради восьмого скликання. Взагалі, слово «банкує» прийшло до нас із гри в карти, буквально означає наступне: «Поставити гроші на кон, вести гру проти кожного з партнерів по грі, тримати банк». Але в нашому випадку  ключове тут – не проти кого, а за кого йде гра. А гра тут йде виключно за себе. Олександр Федорович грає виключно за себе. Подивіться самі. У нього – цілком лояльний секретер ради, керівництво у ключових депутатських комісіях. Рада прийняла бюджет на 2021 рік той, який він хотів, майже без зауважень. Більше того – на останньому засіданні міська рада призначила заступників мера за бажанням мера, який не дуже й то обіймався питаннями процедури під час їх призначення, та затвердила склад виконкому, який він запропонував. І він вирішив збільшити свою, так би мовити, базу підтримки у депутатському середовищі за рахунок відверто колаборантської та проросійської Партії Шарія, бо у нас в країні… плюралізм та демократія а все інше – це відношення одних депутатів до інших і нічого більше. І протягнув норму у новий Регламент ради, згідно якої керівний склад постійних депутатських комісій може формуватися не лише в середині самих комісій, як було до цього, а і рішенням ради, якщо комісія на першому своєму засідання не змогла вирішити цього питання. І відразу ж, після голосування за цю норму регламенту було проголосовано керівний склад трьох комісій, в дві з яких увійшли представники вищеназваної колаборантської, проросійської політичної сили. Ну, у нас же плюралізм, демократія і все таке. А інше – просто ставлення одних депутатів до інших.

Що тут можна додати? Україна – безумовно демократична держава. Влада у ній визначається вільним волевяивленням її громадян – це правда. Так саме правдою є те, що проти України вже сьомий рік точиться російська агресія, у нас анексований Крим, та окупована частина Донбасу. І в середині України частина її громадян підтримує агресора, частина опирається агресії, а частині все по-барабану, аби був ввечері на ТВ 95-й квартал і хавчик у холодильнику. І це не просто відношення, не просто симпатія чи антипатія одних людей до інших. Бо росіяни та їх колаборанти сьомий рік вбивають українців за те, що вони українці. Незалежно від їх етнічного походження. Бо не визнають за ними права на існування. Іншої причини цієї війни не існує. І намагання знайти опору у партіях, одна з яких колаборує з агресором, а інша – висловлює настрої тих, хто опирається знищенню України та агресії – це означає сісти на такий глибокий та широкий шпагат, що все, вибачте за грубе слово, може порепається. 

Щоб там не було, яка б влада не приходила, які б люди не мінялися у владі – а винні у всьому, як завжди, журналісти. Не ті теми обирають для висвітлення, шукають один лише негатив та й, взагалі. Це підтвердив на своєму брифінгу нещодавно призначений голова ОДА Віталій Кім. Як то кажуть – «наша пєсня хараша, начінай сначала». Люди, начебто, нові, а традиції старі. До речі, кадри управлінські ці нові люди залучають також старі. Старі, перевірені кадри Партії Регіонів, прости Господи, за згадування таке під новорічну ялиночку.

Тетяна Домровська пішла до регламентної комісії міської ради аби… краще контролювати депутатів власної фракції, як виявляється. Чесно кажучи, не знаю. Трохи дивує дивне уявлення щодо функцій цієї постійної комісії і що ж це за фракція така, яку треба так щільно контролювати? І це при тому, що у цієї партії є повна вертикаль влади. Корочє – глаз да глаз там потрібний. Побажаю успіхів Тетяні Миколаївні у цій нелегкій, але шляхетній справі.

Зрештою, мені хочеться поговорити про деякі підсумки 2020 року, року, який минає та який запам’ятають багато з нас. Як ми будемо згадувати 20-й рік 21 століття?

Перед усім – ми запам’ятаємо його через пандемію короновірусу. Ця нова інфекція спричинила глобальну кризу. Як у медицині, так і у економіці. Локдауни по всьому світові, обвальне зменшення авіоперевезень, зменшення туристичних потоків. Країни закриваються одна від одної. І лише наприкінці року з’явились перші вакцини. Власним прикладом лідери найбільш розвинутих держав мотивують своїх співгромадян до вакцинації. Адже світ ще не вигадав ліків від цієї напасті. А в Україні міністр охорони здоров’я не може точно сказати коли і як почнеться вакцинація, а в Офісі Президента говорять про перемовини із Польщею щодо постачання вакцин. А ми пам’ятаємо, що Польща сама не виробляє вакцини. В той же самий час, кількість офіційно захворівших на ковід в України вже перевалила за мільйон, а в самому Миколаєва майже 75% лікарняних ліжок передбачених для хворих короновірусом зайняті. Зрозуміло зараз одне – ми житиме з ковідом довго. І позбавимось його після інших країн.

Ще минули рік запам’ятається перемогою здорового глузду над дурнуватим популізмом – перемогою Байдена над Трампом. Україна, поки що, таким похвалитися не може.

Рік запам’ятався місцевими виборами, на яких пропрезидентська партія, та сама, депутатів якої треба міцно контролювати та в якої є вертикаль влади часто-густо не перемогли та посіли навіть не другі місця у багатьох радах.

Ще рік запам’ятався безглуздими кримінальними справами та судовими процесами проти п’ятого Президента України, деякі з них, ну просто написані в Кремлі, та які всі заразом були однією з причин фіаско партії Зеленського на місцевих виборах.

Не забуваємо й про спробу отруєння Олексія Навального, тобто, вбивства, без слідства, суду, вироку та всієї оттої демократичної лабуди. Ми говоримо про банальне вбивство, про яке його виконавці розповідають спокійно, як про… ремонт автівки, а сам Путін, як звичайно, про проїски американських спецслужб. Що раз демонструє людожерську сутність російської держави але ані скільки не засмучує місцевих шанувальників російського світу. Може тих, хто хоче співпрацювати з останніми засмутить, або змусить замислитися?

У будь якому разі, рік 2020-й відходить у минуле. І нехай відходить зі всіма своїми негараздами та проблемами. Для когось він став фатальним, та з ним пов’язані одні лише втрати. А для когось він став вдалим. Комусь він подарував вдачу, перспективу та, навіть, справжнє кохання.

Чого і вам бажаю у році, наступному.

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=OqQuOv93QVU&feature=emb_logo

Перші – не завжди найкращі

 Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Друга сесія обласної ради як і підготовка до неї минула під гаслом: «Хай живе невігластво та свавілля!». Ну, чесно, колеги з обласної ради, важко якось інакше прокоментувати те, що ви пропонували у свій регламент. 

Нагадаю, що регламент будь якої ради – це своєрідна конституція відповідної ради, зведенні правила, за якими кожна з рад житиме всю наступну каденцію. Є закони, які визначають загальні правила, але закони не всеосяжні, часто-густо не детальні і саме регламенти покликані все осягнути та деталізувати. І ось тут іноді трапляються цікаві казуси. Не оминули вони і нашої обласної ради.

З самих цікавих – це можливість позбавляти депутата права голосу за не етичну поведінку. При чому, що таке не етична поведінка обласні депутати не визначили, а лише збираються це зробити. Ця норма, про позбавлення депутата права голосу, невідомо за що, настільки, скажемо так протирічить закону, що деякі депутати прямо говорили про це і анонсували судове оскарження. На щастя, у депутатів обласної ради вистачило здорового глузду, аби вилучити скандальну норму з документу в останній момент, але вони були, як то кажуть «на грані». Але обласні обранці похвалилися, що зробили це раніше за депутатів міської ради.

Ну, що тут додати? Якщо прийняття регламенту ради – це змагання на те, хто швидше ледь не потрапить у халепу та ледь не напорить боків – вітаю вас колеги з обласної ради, ви перемогли! Так тримати! Головне наступного разу – не зупинятися за півкроку від прірви. 

А днем пізніше на свою другу сесію зібралась Миколаївська міська рада. Новий регламент не затверджували, аби пальма першості лишилася у депутатів обласної ради, вирішили, все ж таки, його краще доопрацювати. Натомість, обрали секретаря ради. Ним став Дмитро Фалько, депутат із мерської фракції «Пропозиція». Він говорив про час, як про найцінніший ресурс, який депутати інвестують у місто. За його кандидатуру проголосувало 35 депутатів при одному, що утримався. Фракція ОПЗЖ не брала участі у голосуванні з цього питання. Фалько обрали секретарем попри те, що міський голова помилився та зіпсував свій бюлетень. Депутати, також, затвердили положення про постійні депутатські комісії та затвердили їх персональний та кількісний склад. На відміну від минулого скликання, у міській раді восьмого скликання комісій буде п’ять проти шести.  Серед голів постійних комісій – представники Європейської Солідарності, Пропозиції, Слуг Народу та Нашого Краю. Крім того, депутати перерозподілили бюджет 2020 року.

Отже, констатуємо наступне: Найбільше від того, що сталося виграв міській голова Олександр Сєнкевич. Такою сильною позицією як у нього зараз похвалитися може далеко не кожний український мер. У нього – свій секретар ради, та керівництво у ключових депутатських комісіях. Але він має пам’ятати, що такий величезний вплив тягне за себе величезну відповідальність. 

Серед аутсайдеров процесу – ОПЗЖ. 

Помер Геннадій Кернес – багаторічний мер Харкова. Нещодавно обраний на цю посаду знову. Приведений до присяги за своєї фактичної відсутності на неї. Все – через важке захворювання. Кернес помер через ускладнення після короновірусу. Як на мене – страшна смерть. Не тому, що від хвороби. А тому, що тебе підтримують у стані овоча твої спільники, аби лише отримати владу. Тому, що тебе тримають у вегетативному стані, замість відпустити і даті спокій душі, а самі в цей час змагаються за потоки та ту ж саму владу. А потім вимикають апаратуру, яка підтримує твоє тіло, коли вже немає потреби навіть у твоєму тілі. 

Але, найстрашніше інше. Найстрашніше це те, що переважна більшість харків’ян проголосувала за живий труп, за привід. Як у якомусь середньовіччі. Ось це – справжня смерть цивілізації, демократії та місцевого самоврядування. Принаймні, у окремому Харкові. Який лише на вигляд – сучасний мегаполіс – а насправді – середньовічне захолусття. 

А потім ми дивуємось що телевізійного коміка обирають президентом.

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тута - https://www.youtube.com/watch?v=qub0aWm2F9Q&feature=emb_logo

Кіму з Зеленським та Медведчуку з Путіним – мої «вітання»!

 

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Нарешті відбулись перші сесії новообраних обласної та міської рад. 

Щодо ситуації у Миколаївській обласній раді. Очевидно, що у ньому склалася неформальна коаліція Слуг народу та Опозиційної платформи за життя. Про що свідчить злагоджене голосування майже всіх депутатів за кандидатуру голови обласної ради від Слуг народу Анни Замазєєвої та за кандидатуру першого заступника голови від ОПЗЖ Володимира Фроленка. І очевидна явна підтримка цієї нехитрої комбінації з боку нещодавно призначеного голови обласної державної адміністрації Віталія Кіма. Який на словах заявив про те, що не хоче бути головним у обласній раді і ОДА збирається працювати з обласною радою відкрито та прозоро, як партнери. Отже, зі сказаних ним слів можна зробити висновок, що Віталій Олександрович відноситься з цілковитою повагою до місцевого самоврядування. Запам’ятаємо ці його слова. Про них ми згадаємо згадаємо пізніше. 

Але маємо констатувати факт – на сьомому році російсько-української війни у Миколаївській обласній раді де-факто склався союз проросійських колаборантів та пропрезединтської політичної сили. З очевидного благословіння Зеленського та його представника у регіоні. Про що свідчить переписка останнього із головою та куратором миколаївської ОПЗЖ, народним депутатом Юрієм Загороднім. І в той самий час, буквально в той самий час, представників чи не єдиної проукраїнської сили у обласній раді починають переслідувати, вигадуючи кримінальні справи просто на рівному місці. Про що свідчить вручення повісток колишній голові обласної ради від Європейської Солідарності за, начебто, причетність до хибного мінування будівлі обласної ради рік тому і що вона розцінює як політичний тиск та політично обумовлене переслідування. З чим всіх вас, нас, Віталія Кіма, Володимира Зеленського, Віктора Медведчука та Володимира Путіна гаряче «вітаю»!

Тепер про міську раду. Там, принаймні, поки що, все не так драматично. У четвер відбулось прийняття присяги новообраними депутатами, та  новим «старим» міським головою Олександром Сєнкевичем. Крім того, депутати створили тимчасову комісію для розробки Регламенту ради нового скликання, положення про депутатські комісії узгодження кількісного та якісного складу цих комісій. Із примітного. Спіч Сєнкевича. Олександр Федорович сказав, що він за мир, але, якщо треба, то може і повоювати. І друге примітне – це бажання губернатора Віталія Кіма мати свого прямого представника у складі виконавчого комітету ради. Пам’ятаєте, як Віталій Олександрович на сесії обласної ради розповідав про партнерство ОДА та обласної ради? А тут – хочу, каже, прямого представника у виконком. Такого, собі, «смотрящєго». Якщо чесно, такої безпардоного та неприхованого втручання у діяльність місцевого самоврядування у нас я не пам’ятаю. Ні, звісно, губернатори впливали на владу обласного центру, але це завжди було, як це сказати – пристойно, так, напевно. Але щоб так – неприховано, відкрито, без «будь ласка», а просто – хочу і все. Такого не згадаю. Ось відразу ж скажу – особисто я категорично проти такого грубого втручання з боку державної влади у діяльність місцевого самоврядування. Самоврядування на те і самоврядування, що воно самоврядування. Без вказівок та зовнішнього втручання. Особливо такого.

І про короновірус. З 8 по 24 січня Уряд оголосив локдаун.  

На період локдауну заборонено відвідування усіх закладів освіти, окрім дошкільної та спеціальної.

Заборонена робота кафе, барів, ресторанів, крім на виніс і на доставку.

Заборонено приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах, окрім купівлі товарів першої необхідності.

Заборонено приймання відвідувачів в закладах розважальної діяльності. 

Заборонена робота закладів культури (театри, кінотеатри, виставки), фітнес-залів, басейнів, усіх масових заходів, крім офіційних спортивних. 

Салони краси можуть працювати винятково за попереднім записом та без очікування відвідувачів усередині. Закриються всі заклади розміщення, крім готелів та закладів реабілітації.

У новорічну ніч пропонують дозволити працювати закладам харчування до першої години ночі. 

Громадський транспорт продовжить роботу. Працюватимуть готелі, банки, продуктові, аптеки, поштові оператори, АЗС, СТО. Можна буде купити корм для тварин, відремонтувати автівку.

Отже, шановні, готуйтеся.

Але, у будь якому разі, не забуваємо про маски, дистанцію та антисептики. І бажаю всім не хворіти, бо дали буде цікаво, а як ви, хворі, почуєте та побачите, як я вам про це розповім?

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=2EvwVINuxQU&feature=emb_logo

Випускайте повітря, Артеме Олександровичу

 

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Отже, перша сесія новообраної миколаївської міської ради восьмого скликання відбудеться 10 грудня. Хоча самі вибори депутатів відбулись 25 жовтня. І перша сесія цілком могла відбутися вже 3 грудня, принаймні про це говорив Олександр Сєнкевич, коли розмірковував про плани роботи з депутатами на останній місяць року, що минає. І це цілком логічно – новим депутатам слід, умовно кажучи, вивчати ситуацію, приймати бюджет на наступний рік, розпочинати керувати містом. І до кінця року зовсім мало часу, кожен день важливий. Але міська територіальна виборча комісія, яка відповідно до закону призначає першу сесію нової ради, всі ці міркування відкинула та вирішила керуватися… місячним календарем. Саме тому перша сесія буде не 3 грудня, а на цілий тиждень пізніше 

Здивування та обурення цим «лунатизмом» міської ТВК висловили лідери майже всіх політичних сил, які пройшли до міської ради. Всі, крім ОПЗЖ та партії Шарія. Один з лідерів опозежистів Артем Ільюк так прокоментував цю колізію на своєму фейсбуці, спочатку про міську ТВК, початок цитати: «А я вам напомню, что это независимый орган и никто не имеет права указывать, как делать и что делать, когда он действует в правовом поле»  - кінець цитати. Хоча він, начебто, і за скоріший початок роботи: «Я поддерживаю идею о скорейшем начале работы новоизбранного мэра и депутатов» - кінець цитати. 

Тобто, ідею про скоріший початок роботи Артем Олександрович підтримує, але міську ТВК яка затягує цей початок не засуджує а, навпаки, виправдовує та захищає. Де логіка, спитаєте ви? Логіка є, якщо придивитися ретельніше. Вона стає зрозумілою, коли ми читаємо у тій самій заяві про діалог мера з депутатами, якого мер, начебто, не хоче, знову цитата: «Если мэр решил, что диалог с депутатами ему не нужен – это заведомо ошибочный путь» - кінець цитати. Олександр Сєнкевич навіть вступив у заочну дискусію з Ільюком, початок його цитати: «— Меня удивляет, как иезуитски город пытаются сделать заложником амбиций представителей отдельной политической силы» - сказав він у коментарі виданню «НикВести».

Отже що ми спостерігаємо? А спостерігаємо ми спробу ОПЗЖ, через міську територіальну виборчу комісію, яку ця політична сила фактично контролює, диктувати свої умови не лише міському голові, а і всім іншим депутатам новообраної ради. І диктат цей суто егоїстичний, власношкурний, якщо так можна сказати. Він відбувається всупереч інтересам міста, містян, держави. Коли треба негайно вирішувати питання боротьби з пандемією ковіду, про що навіть говориться у відкритому листі Секретаря Ради національної безпеки та оборони України Олексія Данілова до депутатів місцевих рад всіх рівнів, початок цитати: «Одним із ключових питань національної безпеки є здоров’я людини. Сьогодні поширення хвороби COVID-19, яка вже забрала життя 12 717 українців, а ще 758 264 людей з початку року захворіло, є загрозою надзвичайно високого рівня. … З метою об’єднання і консолідації зусиль у боротьбі з пандемією вкрай важливим є невідкладне проведення сесій місцевих рад, на яких мало б бути розглянуто питання подолання негативних наслідків поширення COVID-19 у кожній області, кожному районі, місті, селищі, селі» - кінець цитати. Але Артему Олексанровичу разом з ОПЗЖ плювати на життя та здоров’я миколаївців, для них головне – задоволення їх «хотєлок».

Що тут можна сказати? Артем Олександрович, звичайно, можна диктувати свою волю, коли маєш більшість у міській ТВК. Але з першої сесії міської ради восьмого скликання у вас подібної більшості не буде. У сесійній залі у вас всього 17 багнетів. Із можливими сателітами набрання більшості вкрай складне завдання і, навіть, якщо вам це вдасться, в чому я дуже сумніваюся, більшість ця буде вкрай нестійка та вразлива. Особливо, якщо згадати про те, що у вашій власній фракції є такі персонажі, що іноді здається, що вони прибули до нас з іншої галактики або, навіть, з паралельного всесвіту. Отже, надування щік, у політиці річ, звичайно, важлива, але – видохніть, Артеме Олександровичу, випустить повітря. Зрештою, повітря – це лише повітря.

Ось що добре із Давидом Арахамією, що за нього нічого не треба вигадувати, ніяких слів, висловів, або епітетів. Він сам все вигадає, розповість та сам всі епітети скаже – просто бери та використовуй. Так, під час останнього свого великого інтерв’ю він поскаржився на медичну реформу, яка заважає Зеленському та його слугам боротися із короновірусом. Так і хочеться нагадати пану Давиду, що сімейні лікарі, до яких звертаються в першу чергу ковідні хворі і не лише вони – це результат саме медичної реформи, а реформа децентралізації – це те, що дозволяє містам та громадам розвиватися та підтримувати медичну галузь, в тому числі. І щоб ви робили без сімейних лікарів та децентралізації? Зрештою, ви могли все переробити – у вас монобільшість, Зеленський сидить на Банковій – в чому проблема? Проблема, очевидно, в «інтелектуальному локдауні». Це ще один мем, який породив Арахамія. Не важливо, що він мав на увазі – але виглядає так, що у нього з урядом інтелект пішов у локдаун. І про короновірус.

Епідемія COVID-19 продовжується у всьому світі і в Україні. Вже понад 65 мільйонів офіційно підтверджених випадків у всьому світі, і близько восьми сотень тисяч в Україні. І ці цифри стрімко збільшуються щодня. В українському уряді панує повний хаос – прем’єр говорить про масове тестування українців, міністр охорони здоров’я заперечує це. Всі міністри говорять про локдаун, але ніхто не може сказати коли та в якому вигляді. Начебто – з 24 грудня. Або – з 2 січня. Ніхто не знає. Але я знаю – локдауна не буде. 

Судить самі. 

Пам’ятаєте кадри, на яких італійці в березні виходили на балкони своїх квартир та співали? Чому вони так вчиняли? Аби якось розважити та підтримати один одного, бо їм було фактично заборонено залишати власні домівки. За появу на відстані понад 100 метрів від місця проживання без дуже поважної причини, та й ще у групах, італійців карали дуже великими штрафами, або, навіть і більш жорстким покаранням. Оце і був справжній локдаун. Бо таким чином радикально розривалися ланцюги передавання хвороби від однієї людини до інших. Те, що було у нас, і що пропонують вчинити нам у грудні-січні – це фактична заборона на роботу певних бізнесів. 

І все. 

Ніхто не слідкував і не слідкуватиме за пересуванням людей, особливо легкохворих та контактних. Ніхто не картатиме за порушення карантину. А після історії з «Велюром» ніхто особливо не буде дотримуватися карантинних обмежень. Локдаун від Зеленського та Шмигаля з Арахімєю принесе лише ще більше вбивання бізнесу. 

І все. 

Бо це – не справжній локдаун, а імітація. Власне, як і все, що робить Володимир Олександрович. Наслідком цього локдауну стане ще більше падіння економіки, ще більша діра в бюджеті, НЕ зменшення рівня захворюванності на ковід – коли всі перехворіють та настане тепло, тоді і буде зменшення та - зміна Уряду. 

Жити нам за прем’ера Авакова. 

А всім бажаю не хворіти, одягати маски у людних місцях, користуватися антисептиками та поводитися відповідально – хворієте, навіть легко – намагайтеся не контактувати з людьми. Бо наше здоров’я та життя, життя наших близьких, перед усім, від нас і залежить. Іншого способу вижити під час «інтелектуального локдауну» просто не існує.

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=bab-xB7quRY&feature=emb_logo

Холодний Шуфрич, Кива поправляючий та Шайхет з Аваковим – переможці ковіда

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Отже, місцеві вибори 2020 на Миколаївщині закінчилися. Визначився склад рад всіх рівнів, стало відомо прізвище Миколаївського міського голови. Ним став чинний мер міста - Олександр Сєнкевич. У другому турі виборів міського голови 22 листопада він переконливо переміг свого конкурента від ОПЗЖ Владислава Чайку. За Сєнкевича у другому турі проголосувало майже п’ятдесят чотири з половиною тисячі миколаївців, за Чайку – майже тридцять п’ять тисяч з половиною. Владиславу Чайці не допомогла пропаганда мансард на дахах житлових будинків, які паплюжать їх вигляд, не допоміг йому також десант народних депутатів від ОПЗЖ. Не допоміг Нестор Шуфріч, який, бідолашний, не зміг прийняти теплий душ у нашому місті, і тому, знесилений холодною водою, нічого не зміг зробити для свого протеже. Не допоміг Чайці Ілля Кива, який, певно, після відвідування «увєсєлітєльних завєденій» виявив у Миколаєві цілий «прєступний клан Сєнкевича» і обіцяв не віддати цьому кланові перемогу Чайки. Але перемога Чайки виявилась примарною і Кива поїхав собі до Києва, не виконавши того, що обіцяв. Очевидно, що у столиці у нього є більш важливі завдання, як то – поправляти, вибачте, член під час засідання парламенту. Що тут можна додати? Хіба що перефразувати народне прислів’я: «Скажи мені, хто поправляє тобі член, ой вибачте, не те хотів сказати – Скажи мені, хто захищає твій результат на виборах – і я скажу, тобі хто ти».

А якщо серйозно, то це знаковий результат для Миколаєва. Другий раз поспіль наше місто на півдні України не обирає мером ставленика проросійських сил.

У нас таки є новий очільник обласної державної адміністрації. Ним, як і передбачалось, став начальник виборчого штабу партії «Слуга народу» Віталій Кім. Указ про його призначення 25 листопада підписав Володимир Зеленський. Представлення нового губернатора відбулось… у кабінеті Володимира Олександровича про що було розміщене протокольне фото на сайті Офісу Президента. Ну і, досить, я вважаю. Навіщо ото збирати депутатів, мерів в наш ковідний час?. Роботу губернатора Віталій Кім збирається суміщати із депутатством у Миколаївській міській раді. І про короновірус.

Кількість захворівших цією заразою в Україні щодоби б’є нові рекорди. Останні данні – понад 16 тисяч в день і, в Миколаєві – майже п’ять сотень на добу, і, очевидно, що це не межа. В Уряді все більше говорять про повний локдаун, десь на різдвяні та новорічні свята, хоча міністр Степанов стверджує, що всього для рятування життів українців вистачає, а міністр Аваков виступає за негайний локдаун. А Володимир Зеленський? А Володимир Зеленський зустрічається з батьками. Ось такий собі плюралізм думок в одному Уряді.

Здається мені, що жорстких карантинних обмежень, як навесні, що, власне, і називають новомодним словом «локдаун», нам не оминути. Я дуже сумніваюсь, що обіцяні вісім тисяч підприємцям їх врятують. І тут є ще одне пікантне питання. На чиєму боці буде новоспечений губернатор? На боці підприємців, яких локдаун може просто знищити і які обов’язково будуть протестувати, як вже протестували проти карантину вихідного дня представники ресторанного бізнесу Миколаєва, до якого Віталій Кім має безпосереднє відношення і цей протест він підтримував, нам про це відомо, чи буде гнути лінію держави? Подивимось.

А тим часом миколаївська поліція віднайшла абсолютно новий спосіб боротьби з кононовірусом. Завдяки йому ковіду в Миколаєві взагалі не буде. Геть! Зовсім! Як відомо, від цієї хвороби люди, на жаль, вмирають. А померлих треба ховати. А наше поліцейське управління вирішило паралізувати роботу комунального підприємства «Миколаївська ритуальна служба» через що воно не може ховати померлих. Отже, якщо померлих не можна ховати, то померлих не буде. Все, епідемію ковіду в місті зупинено! Поліції слава, Шайхет та Аваков – молодці.

І це вже майже остаточно – Байден – майбутній Президент Сполучених Штатів Америки. Це визнають практично всі – навіть республіканці. Визнають всі, крім самого Трампа та Путіна. Російський цар чи не єдиний у світі правитель, який ще досі не привітав Джо Байдена із перемогою на виборах. Альцгеймер, такий  Альцгеймер. До речі, ще про Альцгеймера, вибачте, про Путіна. Як повідомив його прес-секретар Дмитро Пєсков, Путін не робить щеплення російською вакциною від короновірусу, бо вона, початок цитати: «не пройшла всіх клінічних випробувань» - кінець цитати. Стоп. А як же так? В Росії ж казали, що вакцина є, Росія, як завжди, попереду всієї планети. Ось і наші російські агенти, на кшталт Медведчука, собі щеплення нею зробили. Виходить, на ньому просто проводили клінічні випробування? Ну, в принципі, чудова ілюстрація ставлення російського правителя як до власного народу, так і до власних прислужників у інших державах.

З власного досвіду скажу, що не хворіти на ковід значно краще, ніж хворіти. Тому бажаю вам на нього не хворіти і взагалі, не хворіти. Ну, крім тих, хто готовий заради доведення власної рабської відданості своєму господареві колоти собі всіляку неперевірену хрєнь.

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=u-ihUKHNf_E&feature=emb_logo

Чайка, перший «народний мер» Ніконов та «федеральний округ Новоросія»

 Вітаємо всіх президентів та всі сосни! 

Вже три тижні, як відбулись місцеві вибори. Незважаючи на те, що і обласна, і міська виборчі комісії оголосили їх результати, пристрасті навколо них не стихають. Останнього тижня неабиякого розголосу набув справжній скандал із крадіжками голосів від одних кандидатів від ОПЗЖ на користь інших. Про що йдеться? Спробую коротко пояснити.

Новий виборчий закон, за якими відбулись ці вибори, передбачає, що кандидат може змінити позицію у виборчому списку, яку йому визначила партія. Для цього певна кількість виборців мають позначити його номер у виборчому бюлетені, як багато з вас робили. Коли кандидат отримає цю певну кількість голосів виборців, він може пересунитися, умовно кажучи, з останнього місця у списку на перше і стати депутатом. І саме навколо цих розгорівся справжній скандал. Спочатку журналісти відання НикВести, а потім вже й інші спостерігачі помітили суттєву невідповідність між кількістю голосів поданих за певних кандидатів від ОПЗЖ і які відображенні у протоколах дільничних виборчих комісіях та цифрам, які є у протоколі обласної виборчої комісії. Ба більше – у самих протоколах територіальної комісії цифри теж не «білися» як говорять на професійному сленгу члени виборчих комісій.  А голоси поданні за одних кандидатів від ОПЗЖ дивним чином «перетікали» до інших. І саме цікаве, що обласна територіальна комісія визнає, що видала нікчемний протокол, але вже нічого зробити не може. Чи не хоче? Справа дійшла до суду, в якому обласна ТВК заявила, що відомості вона заносила не з протоколів ДВК, а з якоїсь електронної таблиці. Тут треба пояснення. Єдиним джерелом відомостей для визначення результатів виборів є первинні протоколи дільничних виборчих комісій. І сума голосів і якість голосів у протоколах ДВК має відповідати тому, що занесено до протоколів ТВК. Але – не відповідає. Не відповідає у міській ТВК, яка повністю контролюється представниками ОПЗЖ, не відповідає у обласній ТВК. Які можуть бути причини цього?

Причина перша – у виборчих комісіях панує бардак.

Причина друга – у територіальних виборчих комісіях, перед усім – у міський, яка, нагадаю, контролюється представниками ОПЗЖ, вирішили викинути первинні протоколи ДВК на смітник, та просто «подарувати» перемогу окремим кандидатам від ОПЗЖ, замість тих, хто її заслужив.

Я не є прихильником цієї політичної сили, але за неї проголосувало чимало миколаївців. В тому числі, вони визначились з конкретними кандидатами від цієї партії, яких вони підтримали. Але партія їх голоси вкрала, просто знехтувала ними. От така хороша партія «Опозиційна платформа за життя», з такою «повагою» вона ставиться до своїх виборців. До речі, від неї у другому турі мерських виборів балотується кандидат з відомим у місті прізвищем. Але про це пізніше.

А в Миколаївській області, судячи зі всього, новий очільник Миколаївської обласної  державної адміністрації. Ним стане голова виборчого штабу «Слуг народу» Віталій Ким. Той самий, який не вивів до другого туру мерських виборів Тетяну Домбровську, той самий, який «забезпечив» «призове» третє місце партії Слуга Народу на міських виборах. Як стало відомо з його короткої презентації на засіданні Кабінету Міністрів, на якому було погоджено його кандидатуру, він збирається підвищувати привабливість нашого регіону, бо «Велике будівництво» будує дороги до узбережжя Чорного моря Миколаївської області. Ще він казав про корупцію, відновлення суднобудування, але жодного слова ми не почули про те, як він буде долати пандемію короновірусу, хвиля якої буквально накриває Україну і наш регіон. 

До речі, про COVID – 19. Його все більше і більше в нашому житті. Захворів Зеленський, у лікарні опинився Сєнкевич, а миколаївці ще й досі продовжують їздити у маршрутках без масок. Чи вже з масками? І з цих вихідних до кінця листопада запроваджується так званий «карантин вихідного дня» фактично – це є локдаун на два дні з сьомі на тиждень.

Повертаємось до теми місцевих виборів. 22 листопада у Миколаєві відбудеться так званий другий тур мерських виборів, бо 25 жовтня переможця не було визначено. Миколаїв вирішуватиме, хто наступні п’ять років буде міським головою, хто буде на чолі міста. Або це буде чинний міській голова Олександр Сєнкевич, або висуванець партії ОПЗЖ. Так, представник тої самої партії, яка з такою «повагою» ставиться до волі власних виборців. Тої самої партії, в якій хто буде балотуватися, хто буде претендувати на посаду голови обласної ради – визначатиме так звана Стратегічна раді у Києві, чотири людини, серед яких є Віктор Медведчук, відомий адвокат Василя Стуса. А там партія «говоріт Медведчук, а подразумєваєт Путін». І цього ніхто не приховує. І, якщо про Сєнкевича все більш-менш відомо, він останні п’ять років на видноті, то Владислав Володимирович потребує більшої уваги.

Отже Владислав Чайка – син багаторічного Миколаївського міського голови Володимира Чайки. Є бізнес-партнером Олексія Пеліпаса. Саме за часів коли міським головою був його батько цей тандем отримав у власність купу комунального майна – підвали та інші об’єкти, які є співластністтю мешканців будинків, всупереч всім нормам та законам. До речі, Чайку називають на рекламі «народним мером». Але він другий народний мер після Дмитра Ніконова, який вже носив цей «почесний» титул у 2014 році під пам’ятником ольшанцям і прапором Николаевской Народной Республики, тоді ж, до речі, проводився так званий референдум щодо федералізації України та створення у її складі федерального округа «Новоросія». Ви спитаєте, а що спільного між так званим «народним мером» Дмитром Ніконовим, федералізацією України, Новоросією та Владиславом Чайкою? А те, що вони обидва у 2010 році балотувалися до міської ради від Прогресивно-соціалістичної партії України. Так, тої самої ПСПУ незабутньої Наталії Вітренко, яка виступала за союз з Росією та проти спільних з навчать з країнами НАТО. Цього літа Владислав Володимировича трохи не занесло у стан Слуг Народу, принаймні, він був не проти і заявляв про підтримку Зеленського. Але згодом повернувся до звичного промосковського стійла. 

Отже, а що 22 листопада? А 22 листопада частина виборців, яким з якихось причин не дуже подобається Сєнкевич, можуть взагалі не прийти на виборчі дільниці. Незважаючи навіть на те, що Чайка їм не подобається ще більше – мовляв, обоє рябоє. А ось виборці Чайки прийдуть обов’язково – бо вони дисципліновані, люблять Путіна та ностальгують за Совєтскім Союзом. І таким чином ми ризикуємо отримати на чолі міста власника майна, яке по-праву мало лишатися у власності миколаївців та шанувальника «русского міра». Як вам так перспектива?

Особисто до Сєнкевича у мене були, є і будуть питання. Як у містянина, та як у майбутнього депутата міської ради – ані він сам, ані ви можете в цьому не сумніватися. А ось до Владислав Чайки у мене питань немає. Тому я 22 листопада обов’язково беру з собою паспорт, захисну маску та обов’язково йду на свою виборчу дільницю і голосую. І мій вибір очевидний. Бо Миколаїв був, є і має залишатися українським містом у складі єдиної України. І розвиватися, звичайно.

Закликаю вас 22 листопада вчинити так саме!

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=MqgJpImiMDE&feature=emb_logo