Нова якість

 Вітаю всіх українців та друзів України!

78 років тому радянські війська вигнали німецькі війська з Миколаєва. Я не певний, що історія розвивається за спіраллю. Порівнюючи ти події із сьогоденням, я радше б сказав, що, не дивлячись на певну зовнішню схожість, ми можемо говорити про нову якість. Тоді Миколаїв, як і вся Україна були об’єктами протистояння двох злочинних імперій. А сьогодні Миколаїв, як і вся Україна, є суб’єктами, які протистоять нащадкам однієї з тих двох імперій. Нащадкам, які успадкували все найгірше від обох.

І ця нова якість надає нечувану силу та мотивацію всім українцям, які боряться за власну свободу та незалежність, за право на своє існування – саме це стоїть сьогодні на кону.

Щодо недостатньої, в лапках, західної допомоги і можливих наших компромісних домовленостей з агресором. Ще раз хочу нагадати – на наші міста, на наших жінок та дітей падають не американські чи англійські бомби та ракети, а російські. Нас намагаються знищити росіяни, а не американці чи англійці. Не забувайте про це. Так, хочеться більшої допомоги і відразу ж. Але не все так просто і швидко робиться, як хотілось би. У Варшавській промові Джо Байдена прозвучало чітко – на сході повстала Імперія Зла. І цивілізований світ буде з нею боротися. Хтось більш рішуче, хтось – менш. І, хоча, цей відомий вислів Рональда Рейгана про Радянський Союз не було процитовано, але контекст був саме такий. Щодо компромісів. Як на мене, путін, розпочавши війну 24 лютого, наявно та цілком відверто показав, що він не схильний до компромісів. Отже, цивілізований світ буде все більш рішучим, сподіваюсь. Інакше, на кону буде вже не лише наше, а і його існування.

За цим кланяюся – побачимось!

Обережність та підозрілість

 Вітаю всіх українців та друзів України!

Будь який професійний військовий скаже вам, що артобстріл чи авіаудар найбільш ефективний, якщо на землі працює корегувальник. Він повідомляє про результати обстрілу своїх військових, що допомагає їм більш влучно вражати цілі. Отже, коли ми фіксуємо та викладаємо у соціальні мережі результати ворожих обстрілів, ми добровільно працюємо ворожими корегувальниками. 

Не робіть так. 

Не будьте ворожими корегувальниками, не будьте корисними ідіотами.

Крім того, багато з нас є учасниками різних груп у вайбері, телеграмі, тощо. Вже зрозуміло, що Росія готувалось до цього нападу не один місяць і рік. У цих групах, особливо, якщо там багато учасників, цілком можуть бути російські агенти, які нічого там не постять, але уважно читають всі повідомлення про обстріли та повідомляють цю інформацію своїм кураторам в ФСБ. Не фіксуйте результати обстрілів у соціальних мережах та групах, не пишіть про них. Це може призвести до смертей. До ваших, до наших смертей. 

Ну, і абсолютним табу є фіксація дій українських військових. Не можна фіксувати військових, їх знаки відмінності, їх шеврони – так ворог може зрозуміти які підрозділи діють. Не можна фіксувати пересування будь якої військової техніки та будь які військові об’єкти – бази, блок-пости, тощо. Це – абсолютне табу на всій території України.

І ще. Росіяни цілеспрямовано знищують нашу цивільну інфраструктуру. Отже, не можна фіксувати її пошкодження та дії наших комунальних служб, які її ремонтують та лагодять. І, взагалі, будь які дії будь яких українських державних служб. Не фіксуємо і не викладаємо у соціальних мережах та групах. 

Це може призвести до смертей. 

До ваших, до наших смертей. 

Прийшов час стати обережними та підозрілими. Підозрілими до нових, незнайомих людей, які цікавляться такими чутливими питанням.

За цим кланяюся – побачимось!

Щодо винних та національну єдність

 Вітаю всіх українців та друзів України!

«— «Молчи! устал я слушать,

Досуг мне разбирать вины твои, щенок!

Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать».

Сказал — и в темный лес Ягнёнка поволок.»

Иван Крылов, «Волк и Ягненок»

Коли хтось говорить про те, що включення до української конституції наших євроатлантичних прагнень спричинило напад путінської Росії на Україну, то він або не розуміє причинно-наслідкових зв’язків у політиці, або свідомо зміщує акценти та руйнує нашу національну єдність. 

Росія напала на Україну, бо хотіла напасти. Бо росіяни, так – так, росіяни, а не лише оскаженілий Путін, ніколи не визнавали права українців на існування у власній державі та вважають розпад СССР величезною помилкою, яку треба обов’язково виправити, навіть, вдавшись до кривавої війни на знищення, не рахуючись з власними втратами, не кажучи про наші втрати.

Будь які приводи для війни, на які вказує Росія, як то: загроза з боку НАТО, міфічні біологічні лабораторії із зараженими птахами, притискання російськомовних, тощо – очевидна маячня. Просто росіяни не можуть терпіти існування незалежної України. Як німці не терпіли існування незалежних Чехії, Словаччини, Франції та інших 83 роки тому. 

В тому, що українці зараз гинуть, а Україна жорстоко руйнується винуватий виключно російський народ на чолі із своїм біснуватим фюрером. І це не фігура мови – сучасна Росія з автократії за лічені тижні на наших очах перетворилась на націонал-соціалістичну диктатуру і по суті, і по формі. І вона не змогла би стати такою без підтримки переважної більшості свого населення.

Тому, коли у російському нападі звинувачують тих, хто вказував на реальність цього нападу, казав про необхідність збільшення витрат на оборону, тощо – це історія не про національну єдність. Це якась інша історія – зовсім не хороша і про що вона я, поки що, не хочу говорити. Але розповідати її слід припинити негайно!

За цим кланяюся – побачимось!

Вижити аби перемогти

 Вітаю всіх!

Гадаю, що всі розуміють, що з 24 лютого у всіх у нас почалось абсолютне нове життя. Що старого життя не буде і не буде дуже довго. Я хочу, щоб всі це чітко усвідомлювали і не мали жодних ілюзій.

Жорстокий ворог вдерся до нас заради однієї мети – захопити Україну або її частину, ліквідувати незалежну українську державу, а українців перетворити на безправних рабів. А тих, хто не погодиться з цим – знищити відразу, або дуже скоро.

Систематично знищується військова та цивільна інфраструктури, росіяни вбивають українських чоловіків, жінок та дітей. І все це робиться за лекалами Третього Рейху, живим перевтіленням якого і є путінська Росія. Четвертий Рейх.

Вже зараз поламані мільйони доль. Біль розлуки на невизначений термін із коханими, рідними та близькими невиразна. Я знаю про що говорю. Але ця біль – ніщо, порівняно з почуттями тих, хто втратив своїх чоловіків, дружин, батьків, дітей та рідних на завжди. І, на мій погляд, ця історія не на тижні, а на місяці, а може й на роки. Звичайно, тут я хотів би помилятися.

Нещодавно одна моя знайома із прифронтового міста запитала: «А яке вони (росіяни) мають право мене не випустити поїхати куди я хочу?» 

Не буду нікого ображати, але таким наївним бути не можна. Там, куди вони приходять не буде українського життя, вільного життя зі всіма свободами та вольностями, до яких ми звикли за останні 30 років та які вважаємо цілком природніми, такими самими природніми, як можливість дихати повітрям. Я не хочу нікого лякати, але ми всі маємо розуміти – з ними приходить морок. Він накриває землю та всіх людей на них. І не буде ніяких свобод.

Отже, їм не можна дозволити посунутися далі, ніж вони вже пройшли та треба звільнити ті українські землі та українських людей, які вони тимчасово захопили. Знаю, що так і буде. Але також знаю, що це буде не просто і займе певний час. І ще знаю, що всім нам треба для цього вижити. Вижити кожному на своєму місці. 

Військовим вижити в боях, цивільним вижити в тилу. 

Тому, якщо ви мирний, цивільний, я кажу про: 

жінок, 

дітей, 

людей похилого віку, 

хворих

 і якщо ви опинились у зоні активних бойових дій і не приймаєте у них ніякої участі, не є волонтерами – їдьте звідти. 

Навіть і за кордон – Європа приймає, це відомо всім. Рівень підтримки українців у всьому світі зараз надзвичайний. Нам співчувають та допомагають всі. Краще перечекати там, у безпеці. Головне для вас зараз вижити. І не тримайтеся за ваші будинки та квартири – у оточеному ворогом місті вони нічого не вартуватимуть. Вони вже зараз майже нічого не варті. Так, життя буде не таким, яким було. Але воно вже не таке. На перші місця вийшли інші цінності. Але людяність та взаємодопомога лишаються безцінними. 

І ще про одне. Відтепер в Україні є лише дві політичні партії – ті, хто за Україну і ті, хто готовий на колаборацію з загарбниками. Всі інші політичні розборки мають бути відкладені на «після війни». 

Тому, Віталій Олександрович – так тримати!

За цим кланяюся – побачимось!