Не адекватний

 Вітаємо всіх президентів та всі сосни! 

Як і обіцяв, зустрічаємось вже після виборів.

Поки всі рахували бюлетені на виборчих дільницях, а потім вираховували у штабах та територіальних виборчих комісіях скільки яка партія отримала мандатів у місцевих радах наступного скликання, в Україні стався величезний бабах. Такий собі конституційний бабах. Я про рішення Конституційного Суду, відповідно до якого фактично скасовуються всі надбання у антикорупційній боротьбі після Революції Гідності та яке, за його руйнівними наслідками, порівнюють з ядерним вибухом. Зокрема, цим рішенням у минуле має відійти відкритий доступ до електронних декларацій чиновників та суддів, скасовується кримінальна відповідальність за брехню у тих самих деклараціях, а головне – Національне Агентство з запобігання корупції позбавляється права перевіряти відомості у деклараціях посадовців без чого вся антикорупційна риторика останніх років втрачає будь який сенс. Реакція Володимира Зеленського на цю новину була просто блискавичною. Він геть забув про своє доленосне опитування під час голосування 25 жовтня, скликав засідання Ради національної безпеки та оборони і повідомив всім, що за таких рішень Конституційного Суду грошей Україні ніхто не дасть. І запропонував рішенням Верховної Ради розігнати весь Конституційний Суд, а якщо Рада не погодиться, а там, нагадаю, більшість депутатів – від Слуги Народу -  президентської партії, пригрозив і Раду розпустити. При цьому, навіть депутати його фракції не вважають, що Володимир Олександрович має законні підстави для розпуску Верховної Ради, а спікер парламенту, який теж від Слуги Народу вносить свій, альтернативний законопроект, який передбачає відновлення антикорупційних норм, але без розпуску Конституційного Суду, яке всі експерти називають незаконним. Зеленський наполягає на своєму законопроекті і чим все закінчиться – особисто я не беруся спрогнозувати. 

Наразі, що ми маємо? Ми маємо чистої води провокацію з боку проросійського та олігархічного лобі у парламенті – бо своє рішення Конституційний Суд прийняв не просто так а за поданням нардепів від ОПЗЖ та За Майбутнє. І маємо хаотичну та судомну реакцію Зеленського. Він поводиться як авторитарний правитель, як лідер політичної партії, яка  щойно отримала на виборах відсотків зі 75, а не програла місцеві вибори майже скрізь. Він вимагає порушити закон, так, начебто закон – це він. Так, начебто має за собою величезну армію активних прихильників, готових до активних дій на його боці. І ніякого маневру, ніяких обхідних шляхів – тільки напролом. І в такий його поведінці, як на мене, – абсолютна відірваність від реальності, не розуміння хто він та на якому світі знаходиться. Мусимо визнати – Володимир Зеленський вже не адекватна людина. Його вже майже ніхто не боїться, навпаки – піднімають на глум. Наразі, ми спостерігаємо початок карколомного краху епохі Зеленського про що, до речі, свідчать результати місцевих виборів. Ось про них зараз і поговоримо.

Миколаївська міська територіальна виборча комісія у вівторок, 3 листопада оголосила результати виборів до Миколаївської міської ради, а у четвер, 5 листопада – результати виборів Миколаївського міського голови. Отже, до Миколаївської міської ради заходять шість партій – ОПЗЖ взяла 17 мандатів, Пропозиція – 14 мандатів, Слуга народу – 9, Європейська Солідарність – 5, Партія Шарія – 5 та Наш Край – 4. 

Щодо виборів Миколаївського міського голови, то жоден з шести кандидатів в мери 25 жовтня не набрав більше половини голосів виборців. Найбільше голосів набрали Олександр Сєнкевич та Владислав Чайка. Отже, 22 листопада на нас чекає другий тур мерських виборів в якому приймуть участь Сєнкевич та Чайка.

І хоча, хто стане мером ще невідомо, але деякі попередні висновки вже можна зробити. Пропрезидентська партія не перша та, навіть не друга – а лише третя. І це результат притаманний для абсолютної більшості рад по всій Україні. В лічених радах Слуга народу взяла першість – у кращому випадку – на другому місці, а й то і ще менше, як у Миколаєві. Є такі, в які вони взагалі не пройшли. Всіх здивував результат Пропозиції, напевно, що самого Олександра Федоровича найбільше. Жодна з партій, які пройшли до міської ради обласного центру немає більшості і жодна не є такою великою, щоб мати визначний вплив на результати голосування. Отже, для обрання ключової людини у міській раді, після міського голови – секретаря ради та для прийняття будь яких інших рішень депутатським фракціям та групам прийдеться об’єднуватися. Формат цих об’єднань особисто я не беруся прогнозувати, принаймні, зараз. До 22 листопада точно не візьмуся. Але буде цікаво, обіцяю. 

На момент, коли готувався цей матеріал, ще не було оголошено офіційних результатів по виборах до Миколаївської обласної ради. Але вона буде такою самою строкатою, як і Миколаївська  і так само там будуть можливі будь які домовленості, союзи та коаліції. Там теж буде цікаво.

Рахують голоси довго не лише в Україні. В Америці через пандемію коронавіруса десятки мільйонів американців проголосували поштою. Таких виборців було настільки багато, що пошта ще й досі доставляє бюлетені на пункти, де їх рахують. Коли готувався цей матеріал, переможець ще не бува зрозумілий, але за рахунок «поштових» голосів перевагу почав отримувати Джо Байден, а Дональд Трамп, який був у лідерах після підрахунку звичайних, «піших» голосів тих американців, які прийшли на виборчі дільниці, своє лідерство почав втрачати. Причому, у деяких важливих штатах перевага Байдена налічує менше тисячі голосів! І все це дуже нервує Трампа та його прихильників. В деяких американських містах почалися маніфестації прихильників обох кандидатів із протилежними вимогами – ті хто за Байдена вимагають всі голоси порахувати, ті, хто за Трампа – навпаки, припинити підрахунок,  або вимагають більшого контролю за цим процесом. 

Отже, як бачите, цікаво не лише у нас, а й в самій Америці.

І все це – на тлі нової хвилі пандемії COVID-19, яка накриває Україну та Європу. 

Ми навіть не уявляємо, як цікаво незабаром буде всім.

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=IMWEvBEPRwo&feature=emb_logo

Про динозаврів, вінегрет, відсутності контролю та бурхливе минуле колишнього голови облради

 Вітаємо всіх президентів та всі сосни! 

Лише тиждень розділяє нас від дня «Ч», від дня місцевих виборів. На яких, нагадаю, миколаївці, як і всі українці, обиратимуть міських, селищних та сільських голів та депутатів відповідних рад. Загалом – місцеву владу, яка, за ідеєю, має опікуватися чистотою вулиць, станом місцевих доріг та справністю каналізації. Але пристрасті, які вирують навколо цих виборів у Миколаєві, та й не лише у ньому, значно перевищують рівень парламентських і, подекуди, навіть президентських виборів. 

Перед усім – я кажу про епопею із реєстрацією виборчих списків ОПЗЖ до міської ради. ОПЗЖисти дуже сильно наксоячили з ними – чи то не встигали «обілетити» всіх, хто отримав право на білети, чи то просто у них у штабі бардак. Для того, щоб ці косякі виправити було влаштовано фактичне захоплення влади у міський територіальній виборчій комісії. Цей Sturm und Drang - «буря та натиск» - відбувався драматично – із зламом сейфу комісії, нічними бдєніями та надзвичайною активністю активістів ОПЗЖ міцної статури. Всіма правдами, а, вірніше, неправдами ОПЗЖ у бюлетенях буде. Тут особливу роль зіграла абсолютна безпорадність нинішньої ЗЕвлади.

Отже, 25 жовтня миколаївці обиратимуть собі мера та депутатів міської ради. У соціальних мережах, на ютьюбі безліч рекламних роликів кандидатів різного штибу. Купа записів різноманітних передач та ефірів. Деякі з них привернули мою увагу і я спробував проаналізувати та прокоментувати них. Вмощуйтесь перед екранами та моніторами зручніше, буде цікаво.

Отже, перший екземпляр – Микола Круглов. У своєму відео він зробив декілька цікавих заяв. Спочатку – про те, що в нього є стратегія, та сама «стратегія Круглова» про яку нам кричить з кожного стовпа реклама, але якої ніхто не знає, потім він розкриває деякі деталі цієї так званої стратегії – і головна з них – про те, що він відновить суднобудування. На цій ностальгічній ноті хочеться особливо зупинитися. Справа в тому, що за часів його першого пришесття на посаду голови обласної державної адміністрації у 1994 – 1999 роках, суднобудівна галузь Миколаєва зазнала особливо стрімкого занепаду. Саме тоді наші суднобудівні заводи фактично зупинилися. А ще тоді, коли Круглов був міністром транспорту зазнало кінцевого краху Чорноморське Морське Пароплавство. Не зміг тоді – а зможе зараз? Також Микола Петрович хоче будувати так званий «японський міст» та боротися із численною рекламою на вулицях. Дивлячись на всі ці обіцянки зробити те, чого він не зробив, маючи значно більше влади та повноважень, ніж та влада та повноваження, які він намагається взяти зараз, невільно згадуєш слова одного з персонажів фільму «Парк Юрського періоду» - «У динозаврів був шанс. Вони його згаяли. Так чи варто його їм давати ще раз?».

Інший лідер політичного руху, Олександр Садиков, кандидат в міські голови вважає, що все, що відбулось в Україні у 2014 році – а саме – анексія Криму та окупація частини Донбасу – сталось через неправильну гуманітарну політику української влади (). Так і хочеться порівняти його з Вітольдом Фокіним, якого Володимир Зеленський нещодавно героїчно звільняв з Тимчасової Контактної групи по Донбасу через подібні заяви. Той, до речі, теж вважає, що українці та кримські татари сильно дратували кримчан, що і стало причиною анексії Криму Росією. Отже, не дивно, що у виборчому списку партії цього лідера є такий собі Ігор Дятлов – голова Миколаївської обласної ради часів президентства Януковича, той самий, який керував миколаївським антимайданом та порівнював учасників Революції Гідності із нацистами, брехав про начебто побиття міфічними приїжджими миколаївця за те, що він, миколаївець розмовляв рідною, вочевидь, російською, мовою, брехав, бо ані того побитого, ані тих «чужаков» які його начебто били ніхто не бачив. Він же не шкодував гучних епітетів щодо учасників Майдану – «головорізи, погромники», та взагалі, обіцяв стерти з лиця землі будь кого, хто проти нього – просто хотілось нагадати про ці буремні епізоди з життя Ігоря Сергійовича. І висловити здивування симбіозу помаранчого губернатора часів Ющенка та біло-голубого глави обласної ради часів Януковича. До речі, список тої партії взагалі схожий на якийсь вінегрет. 

А тим часом народні депутати від «Слуги народу» возили по місту бутафорську булаву Зеленського з телевізійного серіалу та так само по-бутафорськи боролися із своїми опонентами. Ну, тобто – продовжували жити, як і їх політичний лідер у вигаданому світі. До речі, про лідера. Той захотів розпитати 25 жовтня народ абсолютно незрозумілим, з абсолютно незрозумілим юридичним підґрунтям опитуванням. Питань буде п’ять і всі вони абсолютно популістські, як, власне, і всі останні півтора роки правління ЗЕкоманди.  І знаєте, я навіть не буду обговорювати всі ці питання, бо не в цьому суть. А суть в тому, що Зеленський вже звертався до українців з подібним півтора роки тому. І обіцяв півтора роки тому вирішити легко, швидко та просто всі проблеми та виконати всі побажання українців але – не вирішив і не виконав. Але схоже, що зібрався продати нам всім повітря другого разу. І зміст питань не має абсолютно ніякого значення, бо, як і півтора роки тому їх не буде вирішено. Ну, що, мудрий український народ – повіримо йому ще раз, дамо йому ще один шанс?

Чимало видосів від кандидатів партії Сєнкевича. Дехто її називає партією мерів. Але у Миколаєві виборчий список цієї партії вірніше назвати партією чиновників. Безліч начальників управлінь, департаментів та керівників комунальних підприємств. Всі вони готові, цитую «брати відповідальність», та йти до міської ради депутатами. І я цілком припускаю, що кожний з них окремо є чудовою людиною. Але. Є одне але. Всі вони - підлеглі міського голови, вони залежні від нього. І вони є представниками виконавчої гілки влади, тої гілки, яка виконує рішення. Натомість, міська рада приймає ці рішення та здійснює функції контролю за їх виконанням. А що буде, якщо одні і ті самі люди прийматимуть рішення та контролюватимуть їх виконання? Практика показує, що нічого доброго. Крім того, ці люди вже взяли на себе відповідальність, коли почали працювати у виконкомі. Невже замало відповідальності?

Натомість, Петро Порошенко одужав від коронавірусу і відразу ж пішов у наступ. У своєму відеозверенні, записаному після одужання, він абсолютно справедливо критикує Зеленського та всю ЗЕвладу за бездіяльність та згаяний час замість підготовки держави та суспільства до боротьби із пандемією КОВІД-19. І просто пропонує чіткий та конкретний план подолання кризи. А найперший крок з подолання кризи до якого він закликає – це зробити правильний вибір на місцевих виборах 25 жовтня. Якщо чесно, то відрадним є те, що хоч хтось в цій державі попри все зберігає впевненість, здоровий глузд та знає що робити. 

А всім миколаївцям 25 жовтня я бажаю не схибити. 

Я бажаю не повестися на обіцянки легкого рішення складних проблем – останні півтори роки показали, що легких рішень не існує, просто не існує.

Я бажаю не втрачати контроль над виконавчою владою – відсутність такого контролю ні до чого доброго не приводить.

І ще я бажаю не толерувати явних або прихованих російських колаборантів – бо вони спряли початку війни на сході України, та анексії Криму – Миколаїв не може повторити долі Донецька, Луганська чи Сімферополя.

 Натомість, бажаю всім безпеки та розвитку українського міста Миколаїв у складі єдиної та неподільної України.

Втім, 25 жовтня кожний має зробити свій власний вибір. Але потім відповідати за нього. Саме цим, відповідальністю, дорослі люди відрізняються від дітей. А ми ж з вами всі дорослі – чи не так?

За цим кланяюся – побачимось вже після виборів. 

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=JYm0zKaaypI&feature=emb_logo

О ситуации в городской ТВК

 Коротко о происходящем сейчас в городской избирательной комиссии.

1. Комиссия работает в условиях жесточайшего и абсолютно беспрецедентного давления на нее. За весь свой опыт работы в избирательных комиссиях, а у меня за плечами три окружных и Николаевская областная ТВК в 2015-2020 годах лично я с подобным сталкивался, но ни в таких масштабах. Ярчайший пример – последнее заседание в воскресенье, 27 сентября. Депутат областного совета Максим Невенчанный практически вмешивался в работу комиссии, оказывая на ее членов психологическое давление, кому интересны подробности – можно рассмотреть почти пять часов этого безобразия тут: https://www.youtube.com/watch?v=10QMuiBLG64&feature=emb_logo 

В таких условиях членам комиссии крайне тяжело выполнять свои обязанности, это негативно сказывается на работе комиссии и ставит под угрозу реального срыва городские выборы в целом.

2. Теперь о ситуации с регистрацией партийного списка ОПЗЖ, вокруг чего, собственно, и разгорелся последний конфликт. Все субъекты избирательного процесса – и партии, и избирательные комиссии должны следовать букве и духу Закона, в нашем случае – недавно принятому Избирательному Кодексу Украины. В Законе, в частности, четко прописана процедура выдвижения кандидатов местной организацией партии и требования к составлению списков кандидатов. Это и сообщение на сайте партийной организации за пять дней до конференции/собрания, и процедура аккредитации представителей СМИ, и предупреждение о конференции за день соответствующую избирательную комиссию и многое другое. Из серьезных новшеств Кодекса – соблюдение гендерной квоты в списках. В каждой полной пятерке списка должно быть не меньше двух лиц одного пола. То есть, если в пятерке есть три «мальчика», то остальные двое должны быть «девочками» или наоборот. Если в списке есть неполная пятерка – от 2 до 4, то «мальчики» с «девочками» должны там чередоваться. Это - требование Закона и оно применяется для ВСЕХ партий без ИСКЛЮЧЕНИЯ. И все партии тут в одинаковых условиях. И я не понаслышке знаю, насколько трудно соблюсти эту норму. В связи с этим возникает резонный вопрос: Почему все партии должны выполнять это требование, а ОПЗЖ – нет? Не выполняешь требование Закона – нафиг с пляжа. А что касается обвинений избирательной комиссии в подмене или фальсификации документов – то это прямая дорога в полицию, писать заявление, а не повод для истерик и махания рукам на заседании комиссии. Я уже не говорю о странном несоответствии списка партии, оглашенного на партийной конференции в прямом эфире и списка, предоставленного в комиссию.

3. И последнее. Для «Слуг народа». Ваш представитель – глава териизбиркома, это ваше лицо, если хотите. Объясните мне, почему она жалуется на незаправленный картридж и нехватку бумаги? Или нехватку какой-то канцелярии? Я уже не говорю о других, более серьезных вещах. Это просто позор какой-то…

Про шкарпетки

 Вітаємо всіх президентів та всі сосни! 

Місцеві вибори – менше, ніж за місяць, отже, весь цей час до 25 жовтня тема місцевих виборів – це топ-тема, звичайно, якщо хтось з депутатів від «Слуги народу» не буде вимагати «плюшек» і потрапляти за це за грати, або хтось з них не робитиме недолугі та відверто глупі заяви, про що ми ще згодом поговоримо.

Отже, оскільки останній день висування кандидатів – 24 вересня, то останні два тижні – то був цілий парад партійних конференцій, зборів, які, власне, і висували своїх кандидатів на посади депутатів всіх рівнів та міських і сільських голів.

Партія «За майбутнє», яку тісно пов’язують із українських олігархом Ігорем Коломойським на Миколаєвщині представлятиме, перед усім, Юрій Гранатуров – персона відома, можна сказати, старожил миколаївської політики. Стальки, скільки він змінив політичних проектів, стільки в мене немає пар шкарпеток. І що цікаво, всі ці проекти так само, як мої шкарпетки – сірі або темні і без будь якої виразної ідеології. Так, так – мої шкарпетки – поза будь якої ідеології. Замайбутнівці, або ще як неформально називають цю цікаву політичну субстанцію «За майбах» - натякаючи на основну мету її учасників – щоб у кожного з них було по «Майбаху», йдуть до влади тому, що, за їх же словами, їм набридло що у владі коїться бардак. Правда, хочеться тут же запитати – а хто ж є джерелом цього бардаку – коли сам Юрій Ісайович і багато кандидатів від «Майбаха» є діючими депутатами і не один термін? Хто ж цей бардак в цій владі там створив? До речі, значна частина кандидатів із списку цієї партії встигла за останні кілька місяців щонайменше двічі змінити партійну прописку. Повторюю, в мене стільки пар шкарпеток немає, скільки у них партій було і ще буде.

«Наш край» висунув на мери міста Миколу Круглова, який не відчуває відповідальності за своє голосування в українському парламенті за «диктаторські закони» 16 січня 2014 року, після прийняття яких було відкрито шлюз для кривавого насилля на Майдані та не вважає Росію агресором. Такий висновок можна зробити хоч би з того, що він не дав прямої відповіді на відповідне пряме запитання. Очікувано у списках «Нашого краю» Юрій Кормишкін, серед цікавого – Світлана Федорова, керівниця обласної інфекційної лікарня. Остання обставини неабияк обурила Олексія Вадатурського – мовляв, Федорова має людей від коронавірусу лікувати, а не балотуватися. На що Федорова відповідає довгими та розлогими постами у Фейсбуці, настільки довгими и розлогими, що виникає питання – а є в неї час лікувати хворих – написання таких дописів вимагає чимало часу?

«Пропозиція» цілком передбачувано висунула в мери Сєнкевіча. Із цікавого в спискіах цієї партії, напевно – лише сам Сєнкевич та підприємець Дмитро Фалько, решта – чиновники, голови райадміністрацій, і деякі активісті, відомі тим, що виконували роботи за гроші для Агенції Розвитку Миколаїва. Це, власне, все, що можна сказати про цю політичну силу.

«Європейська Солідарність» висунула кандидатів в понад як тридцять рад різних рівнів по  всій Миколаївській області. Виборчий список до Миколаївської обласної ради очолив голова обласної організації Михайло Талпа, а до Миколаївської міської ради – очільниця Миколаївської міської організації партії – Олена Кісельова. Партійна команда ЄС спрямована на вирішення нагальних проблем області та міста. У списках – підприємці, лікарі, фермери, юристи.

«Слуги народу» провели свою конференцію можна сказати, по-сімейному, без «большого стєчєнія народу». А Ігор Дятлов та Олександр Садиков опинилися в одному списку партії під назвою «Миколаївці». Що характерно – як і в «Майбахі» в «Миколаївціях» багато чинних і колишніх депутатів, для яких звично міняти політичні проекти, знову згадаємо про шкарпетки.

Але найбільш драматичним, скандальним та просто кумедним виявилось висування кандидата в мери Миколаєва та кандидатів в депутати Миколаївської міської ради від ОПЗЖ. Ще два тижня тому, особисто я стверджував, що кандидатом в мери Миколаєва від цієї політичної сили буде Артем Ільюк, а Владиславу Чайці нічого там не обломиться. Про це свідчило все – і просто надмірна реклама Ілюка на бордах і в соцмережах, і заяви голови обласної організації ОПЗЖ про те, що Ільюк є найбільш вірогідним кандидатом в мери від ОПЗЖ, і те, що Артем Олександрович став головою міської організації цієї партії. Аля я помилявся. Владислав Чайка, який ще влітку думав йти в мери від «Слуг народу» переграв свого молодшого візаві. Напевно, далися взнаки спритність та зв’язки його керівника штабу, може ще якісь моменти, про які ми не знаємо. Але цей тиждень розпочався з того, що відбулись збори міської організації ОПЗЖ на якій не відбулось висування ані самого Ільюка в якості кандидатів в мери, ані кандидатів до депутатів до міськрада потім відбулась конференція обласної організації цієї партії, на якій було висунуто Владислав Чайку на посаду Миколаївського міського голови та виборчий список ОПЗЖ до міськради, в якому не прозвучало прізвища Артема Олександровича, принаймні, в першій п’ятірці точно не звучало. Але вже наступного дня список звучав зовсім інакше, принаймні, його друга позиція, бо так вирішила так звана «Стратегічна рада» ОПЗЖ, яка, як відомо, складається з чотирьох осіб: Медведчук, Льовочкін, Рабинович та Бойко – такі собі відомі українофіли та меценати. 

Отже, про що говорить ця ситуація? Вона говорить про те, що внутрішньовідова боротьба всередині цієї сили просто шалена і про те, що команда ОПЗЖ йде на міські вибори як команда жаби та гадюки – із величезним протиріччями всередині. І як вони збираються керувати містом, не дай Боже, звичайно, із такою файною командою заклятих друзів та однодумців? А ще, це дуже красномовно характеризує рівень внутріпартійної демократії цієї політичної сили. Втім, якщо комусь це подобається…

Отже, на мерську посаду претендуватимуть шестеро осіб: Микола Круглов, Юрій Гранатуров, Тетяна Домбровська, Владислав Чайка, Олександр Садиков та чинний міський голова Олександр Сєнкевич. І загалом понад десяток партій висунули своїх кандидатів у депутати на міських депутатів, але про це поговоримо згодом. Ось такі розклади за чотири тижні до дня голосування, яке, нагадаю, відбудеться 25 жовтня.

Ну і, наостанок. Давід Арахамія в своєму черговому інтерв’ю заявив, що «Слугам народу» чим менше вони наберуть місць в місцевих радах, тим краще, аби не відповідати за погані дороги та діряву каналізацію,бо з позиції опозиції їм краще виходити на нові парламентські вибори. Отже, переводжу на людську мову слова голови парламентської фракції партії «Слуга народу». Ця партія хоче бути в опозиції задля того, щоб легше було обратися але потім ні за що не відповідати і знову обратися. Це, на мою думку, не політична партія, а лохотрон якійсь. А, втім, якщо Арахамія хоче меншу долю у місцевих радах, то може, дамо людям те, чого вони хочуть, зробимо їх разом? Я маю на увазі – зробимо щасливими. Бо мати те, чого жадаєш – це справжнє щастя.

За цим кланяюся, зустрінемось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=N_9JuwceOlk&feature=emb_logo