Чума обом домам! Або коронавірус…

Вітаємо всіх президентів!

Отже, світ та Україна все більше і більше занурюються у світову пандемію короновірусу. Кількість хворих та померлих у всьому світові, крім Китаю, стрімко збільшується. Захворів прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, декілька народних депутатів України. Хворі з’являються і в українських регіонах, їх кількість, на момент, коли готується цей матеріал, вже вимірюється сотнями, а коли ви його побачите, почуєте або прочитаєте змінитися у ще більшу сторону. Поки що їх відносно Європи небагато, але динаміка розвитку подій не залишає жодної надії – хвиля буде величезна, ми лише на початку вибуху. Уряд оголосив надзвичайну ситуацію на всій території України та продовжив дію карантину до 24 квітня, зазначивши, що надзвичайна ситуація це не надзвичайний стан. Крім того, Україна з вечора п’ятниці, 27 березня закрила державний кордон для всіх пасажирських перевезень, хоча за останні два тижні загалом до України повернулося сотні тисяч українців. Крім того, нарешті, в Україні з’явилась якась кількість захисного обладнання для лікарів, експрес-тести, які не точні та ПЛР-тести, які точні. Їх привезли з Китаю та розподілили по українських областях. Але, не дивлячись на заспокійливі заяви Зеленського та Шмигаля, мусимо констатувати, що Україна виявилась зовсім не готова до пандемії короновірусу. І це не мої думки, не чиїсь домисли, про це прямо говорить ніхто інший, як міністр охорони здоров’я України Ілля Ємець. 

В принципі, всі щось, десь так і думали. Дивлячись на колапс медичних систем Італії та Іспанії, мало хто сподівався, що українська медична система виявиться більш міцною – Україна не сама багата країна світу та Європи. Але, чесно кажучи, мало хто думав, що буде настільки погано. А те, що наша медична система не готова свідчить забагато цифр та фактів. Тут – і брак засобів захисту для лікарів – в Тернопільській області захворіло кілька лікарів, бо не мали ніяких таких засобів взагалі. Не кажу про всіх інших. Тут і відсутність алгоритму дій, або його застосування на практиці. Не зовсім зрозуміло, чим займався Уряд, Міністерство охорони здоров’я, спостерігаючи за тим, як епідемія все ближче та ближче наближається до українських кордонів. Бо очевидно, що неготовність є не лише наслідком загальної слабкості медичної системи, а й ще того, що не готувалися, не робили ніяких превентивних заходів і втратили найдорогоцінніше – час.

Але дещо для пом’якшення удару, нехай із запізненням, робиться – запроваджується карантин – на сьогодні це найбільш ефективний засіб перешкоджання розповсюдження хвороби. Нехай і з запізненням, почалось постачання систем захисту, тестування та лікування – апаратів штучної вентиляції легень – ШВЛ, тощо. І тут дуже важливим є координація всіх представників влади та розуміння цих дій суспільством. Від цього залежить сприйняття або не сприйняття суспільством дій влади, спокій та стабільність. Бо, як не буде стабільної ситуації – ніякий карантин не допоможе. І саме тому волоси стають дибки, коли спостерігаєш за тим, які дві гілки влади у Миколаївській області – державної та виконавчої, в особі Голови обласної державної адміністрації Олександра Стадніка та представницької, та, якщо так можна сказати – законодавчої, в особі Голови Миколаївської обласної ради Вікторії Москаленко, «координують» свої дії. Нагадаю, минулого року Олександр Васильович разом з певними депутатами обласної ради намагався Вікторію Вікторівну змістити з посади. Спроба, кілька спроб не вдалися. Ще тоді я казав, що цей вогонь протистояння не згасне, а тлітиме і за першої нагоди спалахне з новою силою. Так і сталося. З початку Олександр Стаднік, який зі два тижні був відсутній у публічному просторі, навіть тоді, коли той, чиї інтереси він представляє, знімав відоси про боротьбу з коронавірусом повним ходом, а потім з’явився в тому самому просторі і у відповідь на звинувачення голови облради у тому, що область не готова до зустрічі епідемії, відповів, що Москаленко не володіє інформацією. Натомість Вікторія Вікторівна, дотримуючись карантину, спілкувалась то  з балкону, то з кухні, та пропонувала об’єднуватися. А потім зав’язалася боротьба за бюджет. Вірніше, за його перерозподіл. ОДА вносила одні пропозиції, в яких були, крім боротьби з коронавірусом чимало інших напрямів, а голова облради наполягала на тому, щоб кошти виділялися виключно на боротьбу з епідемією. Були спроби зібрати бюджетну комісію, безуспішні, із звинуваченнями у диверсії, був брифінг Москаленко, на який, як метеор яскравий, вривався Федір Барна, за яким, напевно, навічно залишиться репутація «людини – скандалу», і робив заяви, які мені не хочеться повторювати, краще подивитися та послухати самому, благо є відео, і, зрештою, було скликано позачергову сесію на п’ятницю. Депутатське зібрання вийшло надбурхливим, всі представники виконавчої влади залишили сесію, лунали звинувачення в узурпації влади та голоси відчаю від фахівців і, як вишенька на тортик – ствердження про те, хто тут, в області, є влада. В решті-решт, обласна рада прийняла правки до бюджету в редакції Москаленко та тих депутатів, які її підтримують. В цьому рішенні є гроші на придбання апаратів ШВЛ, іншого обладнання, доплати медикам, їх безкоштовне транспортування, захисні  засоби для поліції, тощо.

Я не знаю, як далі будуть розвиватися події і що робитиме Стаднік, який отримав чергову нищівну поразку від Москаленко. Але, не дуже веселе враження складається, коли дивишся на все це. Ми розуміємо, що зараз критичний момент. Ми розуміємо, що жертви будуть, вони вже є, але їх кількість можна зменшити. І зробити це можуть ті, кому ми на виборах делегували такі повноваження, надали їм ресурси – владні, фінансові, кому ми довірилися. І коли бачиш, як дві гілки влади, замість того, щоб у критичний момент діяти разом та злагоджено, відкинувши протиріччя, хоча б на час подолання кризи, сваряться між собою буквально у прямому ефірі, то хочеться як герой Шекспіра сказати їм: Чума обом домам! Ну, або коронавірус, відповідно до моменту. Припинить це негайно! Бо не простять вам ані люди, ані Бог!

І ще хочеться додати. У 2014 році ситуація була схожа – російська навала, криза, небезпека. І виконавчу владу тоді представляли люди політична орієнтація яких була, скажемо так, зовсім інша, ніж політична орієнтація більшості тодішньої обласної ради. Але вони працювали разом. І обласна рада приймала всі правильні рішення і це більшою мірою залежало від представників саме виконавчої влади, хоча ресурсів тоді було незрівнянно менше. Але це ж вміти треба. А як не вмієш – то не вмієш.

Епідемію у світі ще не подолано, схоже, вона ще не вийшла на найвищий рівень. Але наслідки вже є. Економіка світу та окремих країн зазнає втрат. І слід розуміти – найслабкіші економіки постраждають найбільше – і наша економіка серед таких, це правда. Вже зараз Кабінет Міністрів пропонує секвестр державного бюджету, збільшення дефіциту в чотири рази до 202 міллиардів гривень. Під ніж хочуть пустити кіно, культуру, фонд регіонального розвитку і ще багато чого. Але слід пам’ятати всім, що причина бюджетної катастрофи – не коронавірус, вже у січні, коли про карантин ніхто нічого не казав, бюджетна недоїмка була під 20%. А коронавірус може посилити ефект від непрофесійного управління країною до неймовірних розмірів. А у всьому світі вже скасовуються або переносяться національні та міжнародні спортивні змагання, в тому числі – Олімпіада в Токіо. Всі, крім білоруського футбольного чемпіонату, бо в Білорусії є національні ліки – Лукашенко, алкоголь, сауна і трактор.

А якщо серйозно, враховуючи все, що відбувається, майже все залежіть від нас самих. Дотримання карантинних заходів – тримати дистанцію між людьми, обмеження контактів до мінімально необхідного, допомога літнім людям. 

Намагайтеся не захворіти!

За цим кланяюся, зустрінемось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=QLrgrUiz9Ww&feature=emb_logo

Не коронавирусом единым. Забытое восстание.

Доброго всем времени суток. В эфире на радио НикВести очередной выпуск «Параллелей и аналогий». С вами – Станислав Мартиросов.

Сейчас все говорят только о пандемии коронавируса. Однако, лично мне кажется очевидное следующее:

- Уже сейчас очевидным есть то, что эта болезнь далеко не чума и даже не «испанка»;

- Уверен, она отступит так же, как чума и «испанский» грипп – или сойдет совсем на нет, или станет таким же обычным явлением, как все виды гриппа, дифтерия и прочие инфекции – люди будут ею болеть, периодически будут возникать ее вспышки более или менее массовые и часть людей будет от нее умирать. Но это станет обыденностью.

И поэтому, хочется отвлечься и поговорить о том, о чем еще совсем недавно умалчивали, но что никак нельзя забывать и что опаснее любых инфекций вместе взятых.

В этом году исполняется 100 лет Богоявленскому восстанию. Эта страничка нашей истории в коммунистическую эпоху замалчивалась, что понятно, однако о ней совсем не говорят сейчас, что не понятно. Восполним этот пробел хоть частично.

После падения Украинской Народной Республики и оккупации Украины коммунистической Россией, оккупационный режим проводил политику так называемой продразвёрстки. На практике это означало изъятие у сельского населения хлеба и другого продовольствия. Его, продовольствие, просто забирали. Причем, забирали столько, что обрекали людей на голод. И, что удивительно, украинским селянам это не нравилось и среди них находились те, кто сопротивлялся. И такие были совсем рядом.

В 1920 году, в Богоявленском, вспыхнуло вооруженное восстание против большевистской власти. Богоявленское – поселок на левом берегу Бугского лимана, основан в 15 веке, во времена Великого Княжества Литовского при правлении князя Витовта, отчего и получил свое первое название – Витовка. Во времена Российской империи был переименован в Богоявленск, Богоявленское, во времена СССР – Жовтневый, а с 1973 года – Корабельный район города Николаева.

Когда было принято решение о продразвёрстке в Богоявленском, оно вызвало возмущение, начались призывы к восстанию. Поэтому местная большевистская власть решила действовать на опережение. Чтобы предупредить восстание, 26 апреля 1920 ГПУ взяло в заложники десяток членов семей активных участников антибольшевистской агитации и отправили их в Николаевские тюрьмы. Чтобы вы понимали – захват заложников – это не арабские террористы какие-то придумали, это весьма распространенная практика у большевиков была. Жесткие действия большевиков в отношении крестьян имели обратный, от ожидаемого эффект - реакция селян была мгновенной.

На следующий день 27 апреля, чтобы освободить заложников, отряд восставших из Богоявленкого на тачанках начал наступление на Николаев. Отряд вступил в бой с большевиками, бой продолжался до позднего вечера. Не в состоянии остановить продвижение повстанцев, утром 28 апреля против крестьянского отряда большевики выслали бронепоезд с отрядом красноармейцев под командованием некоего Сидорова. Бронепоезд двинулся из Николаева, остановился на станции Кульбакино и начал обстрел поселка Богоявленского из пушек. Лишь после варварского обстрела поселка, когда селяне бросились в свои дома спасать детей, большевикам удалось остановить наступление. Вследствие артобстрела были многочисленные жертвы среди мирного населения и разрушения. Восстание было жестоко подавлено, а жители поселка ограблены. Разверстка была выполнена на 100%. Кроме того, были обложены продразверсткой рыбаки и владельцы всех мельниц Богоявленска, были конфискованы все сады. О масштабах восстания можно судить по количеству изъятого у повстанцев оружия - это почти две сотни винтовок и револьверов. Кроме зажиточных в восстании участвовали как середняки, так и неимущие селяне. Миф о классовой борьбе на селе летел к чертям.

Однако, история имела продолжение. 20 июня 1920 в Богоявленском вспыхнуло новое восстание, которое охватило не только Богоявленске, но и Богоявленскую, Вавиловскую и Кисляковскую волости (с. Кисляковка - теперь - с. Лиманы Витовского района). Партизанский отряд в составе тридцати повстанцев, вооруженных винтовками, револьверами и бомбами, захватил исполком. Повстанцы арестовали волостного комиссара Соколова и других. Восставшие забили тревогу, созвали общий сельский сход и призвали к восстанию. Только в Богоявленском к отряду присоединились шестьдесят человек, отрядом повстанцев руководил бывший офицер Таланов. К восставшим присоединились крестьяне из села Станислав, Александровка, Кисляковка и ближних хуторов.

Уже на следующий день на подавление восстания были брошены части Херсонской группы войск Красной армии, моряки Усть-Днепровской флотилии и отряды советской милиции. В конце-концов и второе восстание было жестоко подавлено. Опять начались расстрелы и массовые аресты жителей Богоявленского, из домашних хозяйств восставших было конфисковано 20 000 пудов хлеба. Впоследствии арестованы еще 18 крестьян и также конфисковано 10 000 пудов зерна. Но, несмотря на репрессии, большевикам не удалось полностью уничтожить повстанцев, часть отряда смогла вырваться из окружения.

Вскоре из уцелевших был создан новый отряд, которым командовал бывший прапорщик 58 пехотного прагского полка, (во времена временного правительства произведен в подпоручика), полный Георгиевский кавалер Тихон Дикасов. Отряд больше года вел партизанскую борьбу против большевистской власти на Николаевщине и Херсонщине. Повстанцы активно использовали тайные катакомбы и древние тоннели под Богоявленским, знание местности часто помогало избегать погони. По рассказам старожилов, в одном из дворов на углу современной улицы Торговой и проспекта Богоявленского стоял хлев с въездом в подземелье. Тачанка въезжал в тоннель и выезжала у реки, аж за полтора километра от двора. Зимой отряд вместе с лошадьми скрывался в Николаеве. Люди сопротивлялись красным продотряды как могли, защищали свой хлеб на семена будущего урожая. Были многочисленные жертвы. Дальнейшая судьба большинства организаторов и участников восстания пока неизвестна. Тихон Дикасов был арестован в 1930 году, но за отсутствием доказательств через месяц был отпущен. Второй раз Тихона Дикасова арестовали в 1938 году, его обвинили в участии в контрреволюционном союзе бывших офицеров и он был расстрелян.

Власть прибегала к репрессивным мерам, за крестьянами устанавливается полный контроль, чтобы предотвратить новые восстания в Богоявленском и его окрестностях. С этой целью в поселке большевики разместили ивизию Красной армии. Кроме 52-й дивизии, в Богоявленском расположились части 465-го стрелкового полка 155-й стрелковой бригады.

Реквизиции, «раскулачивание», конфискация лошадей и телег для нужд Красной армии окончательно подорвали хозяйственный потенциал села. В ноябре продразверстка в Богоявленском был выполнена лишь на 44%, в декабре – на 66%.

Результат не заставил себя долго ждать. В 1921 году начался голод, селяне не имели чем засеять поля. Только по официальным подсчетам голод унес более 2000 жизней. Если учесть, что в поселке проживало 10460 человек, то в 2000 умерших от голода составляло пятую часть населения. Советская власть, ограбив осенью крестьян, обрекла их на голодную смерть. Сотни голодных Богоявленских сирот были отправлены в детдома. По данным переписи 1926 года, в Богоявленском проживало 7177 человек, из них украинцев - 7038, русских - 95, поляков - 2, евреев - 20, белорусов - 15 молдаван - 2. Как видим, за пять лет население Богоявленского уменьшилось на 3343 человека.

Богоявленское восстание – это яркий пример борьбы украинского селянства с российско-большевисткой оккупацией, который полностью развенчивает миф о дружбе народов в бывшем СССР и классовой борьбой на селе. За ширмой интернационализма скрывались грабеж, насилие и жестокое подавление любого протеста. И участники того восстания незаслуженно забыты, они достойны того, чтобы о них вспомнили. Вирусы приходят и уходят, а люди остаются.

За сим кланяюсь – услышимся.

Аудиоверсия тут –  №90 2020-03-26 http://nikvesti.fm/broadcast/show/33

Нові випробування для всіх нас

Вітаємо всіх, для кого є різниця! І всіх інших ми теж вітаємо.

У жовтні 1347 року до сицилійський порту Мессіна прибуло кілька генуезьких галер, завантажених спеціями, з Криму. Разом зі спеціями вони привезли до Західної Європи чуму, яка за кілька років знищила, за різними підрахунками, від 30% до 60% населення континенту і увійшла в історію під назвою Чорна смерть. Тодішня пандемія чуми - хвороба вирувала не тільки в Європі, -  постраждали Китай, Індія, Середня Азія, Близький Схід, Північна Африка, залишила незгладимий слід в історії, наклавши відбиток на економіку, психологію, культуру і навіть генетичний склад населення.

11 березня 1918 року у форті Райлі американського штату Канзас був зафіксований перший смертельний випадок від невідомої хвороби, а кількість хворих з аналогічними симптомами досягла близько сотні чоловік. За однією з версій - це був перший зареєстрований випадок смерті від «іспанки». Пандемія «іспанського грипу», що за 18 місяців охопила третину людства і довгий час неправильно визначалась, призвела до загибелі близько 50 мільйонів чоловік, більше, ніж Перша Світова війни і будь-яка інша епідемія в історії людства.

Сьогодні світ та вже і Україна знаходяться у стані пандемії нової хвороби – так званого коронавірусу COVID-19, який, звісно, і близько не такий страшний як чума та «іспанський» грип, але несе чималу загрозу, особливо людям похилого віку. Отже, давайте поговоримо про те, які засоби боротьби з ним застосовує людство і Україна і на що нам всім слід чекати?

У місті Ухань, з якого почалась ця нова хвороба з січня було запроваджено надзвичайні карантинні заходи – люди під загрозою покарання змушенні були знаходитися вдома, та без крайньої потреби не мали права полишати домівки. Було заборонено всі масові заходи, всі крамниці та інші комерційні заклади, крім продуктових та медичних було закрито, рух громадського транспорту взагалі було припинено (). В результаті не відразу, а десь з початку березня рівень захворювання а, відповідно, і смертей пішов на спад. 18 березня в Ухані вперше не було зафіксовано жодного нового випадку захворювання на COVID-19.

Жорсткі обмежувальні заходи запроваджують європейські країни, куди зараз перемістився епіцентр епідемії. В Італії, яка найбільше в Європі страждає від коронавірусу, закрито майже все, люди сидять по домівках, а якщо ти виходиш з дому, ти повинен заповнювати папірець, на якому вказати, з якою метою ти опинився за межами домівки. Якщо в якості мети, наприклад, вказано робота, то це можуть перевірити поліцейські, які посилено патрулюють вулиці італійських міст. Якщо ти збрехав, на тебе чекає чималий штраф. Іспанія, Нідерланди, Німеччина, Велика Британія та багато інших країн Європи поступово запроваджують подібні заходи.

З 12 березня в Україні почали запроваджувати карантинні обмеження – припинено навчання у школах та вищах, а з 17 березня ці заходи значно посилилися: було закрито всі метрополітени країни, закриті кордони для іноземців, зупинені міжнародні та міжміські авіа, авто та залізничні пасажирські перевезення, закриті розважальні заклади, фітнес-клуби та тренажерні зали, всі магазини, крім продуктових та аптек; введено обмеження на масові збори людей кількістю понад 10 осіб. У громадському міському транспорті можна перевозити одночасно також не більше 10 осіб. Ресторани та кафе можуть працювати виключно на доставку їжі. Крім того, Київ, а, слідом за ним і інші міста, зокрема, Миколаїв, запроваджують ще жорсткіші заходи – до громадського транспорту відтепер без захисних масок не можна!

І тут слід зазначити, що далеко не всі ті, хто має виконувати карантинні заходи їх виконують. Не всі заклади громадського харчування перейшли на роботу виключно на доставку, деякі крамниці, які аж ніяк не можна віднести до продуктових продовжують працювати. Зокрема, продовжує працювати велика мережа будівельних супермаркетів «Епіцентр», хоча там і вимірюють температуру на вході правда, не зрозуміло, яким чином це завадить передачу вірусу від носіїв, які не мають симптомів?  А люди похилого віку – ті, які у разі зараження ризикують найбільше – вперто продовжують мандрувати вулицями по своїх справах. І, поки що, кількість хворих та кількість померлих в Україні, порівняно із іншими країнами мізерна, але люди розумні усвідомлюють, що хвиля захворювання в Україні – це питання часу і, не такого вже і великого часу. Бо від початку розповсюдження хвороби із заражених країн до України повернулося сотні тисяч українців і вони продовжують повертатися тисячами, тепер вже за допомогою держави. І чимало з них, це можна сказати майже впевнено, є носіями вірусу, не маючи жодних ознак хвороби. Але, якщо хворих одночасно буде забагато, якщо хвиля буде у вигляді цунамі, то українська система охорони здоров’я не витримає такого навантаження. Просто немає такої кількості необхідного обладнання і його нема де взяти ні за які гроші. А, навіть, якщо б і було обладнання стільки, скільки треба, немає такої кількості лікарів та медичних працівників – їх неможливо приготувати та навчити за два чи три тижні. І, нагадаю, вакцини чи спеціальних ліків проти цієї нової зарази ще не вигадали і не виготовляють а лише тестують перші експериментальні зразки. А, оскільки хвороба нова, ніхто нею ще не хворів, то і колективного імунітету проти неї немає і ніщо не зупиняє її розповсюдження.   Отже, що робити у цій ситуації? Схоже на те, що людство винайшло відповідь на це питання вже давно.

Під час пандемії чуми у 14 столітті люди не знали що спричиняло та передавало ту страшну хворобу, а медицина була, фактично, відсутня як така. Але вони помітили, що люди, які не контактували з хворими, самі не хворіли. Крім того, вони помітили, що якщо людей, які потенційно можуть бути хворими, але поки що не мають проявів хвороби, ізолювати на певний час і вони за цей час не захворіють, то вони напевно, вже не захворіють самі і нікого не заразять. Саме тому влада Венеції, наприклад, всіх іноземних купців, які прибували до їх міста, розміщали на 40-денну ізоляцію на один з віддалених островів. Quaranta giorni – сорок днів – так це звучало італійською і саме звідти має походження термін «карантин». Отже, карантин – це самий простий і дуже ефективний спосіб припинення розповсюдження будь якої інфекційної хвороби. Хвороба передається від людини до людина і якщо розірвати цей ланцюг, її можна зупинити. Але карантин лише тоді ефективний, коли його дотримуються всі, кого він стосується, без виключень. Бо, якщо там будуть якісь виключення, то ці виключення стануть тими шпаринками, через які хвороба вирветься на волю.

Отже, які висновки можемо зробити зараз.

Висновок першій – так, всі ці заходи створюють всім нам надзвичайні незручності – ламається весь спосіб життя, до якого ми всі звикли, закриття метро та обмеження кількості перевезення пасажирів створили у всіх великих містах справжній транспортний колапс – люди змушені чекати годинами та стояти у довжелезних чергах аби уїхати у потрібному їм напрямі, а в Миколаєві, наприклад, на другий день обмежень маршруток стало дуже мало, а на водія трамвая напали;

Висновок другий – всі ці карантинні обмеження – це поки що не дуже помітно - але це вже почалося – завдадуть страшного удару по, і без того, кволій українській економіці. Бо економіка це, перед усім, - люди. Це люди, які працюють, вони виробляють якийсь продукт, продають його, за це живуть, з цього сплачують податки. А якщо ти не можеш продавати свій продукт, бо він потрапляє під карантині обмеження, чи просто не можеш доїхати до роботи, бо далеко не всю роботу можна виконувати дистанційно, то не буде ніякого продукту, не буде заробітку, не буде бюджету – і так далі можна будувати цей прикрий ланцюжок;

Висновок четвертий – якщо в Україні почнеться серйозний спалах, то трьома тижнями обмеження не закінчяться. Пам’ятаєте, я сказав, що в Ухані 18 березня вперше не зареєстровано жодного випадку захворювання? Так ось, китайці говорять про те, що скасують карантин не раніше як через два тижні після останнього зареєстрованого випадку хвороби. А у нас, на відміну від Китаю, все тільки починається. Отже, дуже вірогідно, що все це – надовго і слід до цього готуватися та звикати, як би це не було важко;

Висновок п’ятий і він обнадійливий – досвід того ж Китаю показує, що жорсткі карантинні заходи є ефективними і, поки що, єдиними дієвими способами боротьби з катастрофічним  перебігом цієї хвороби;

Висновок шостий і останній на сьогодні. Ми всі стоїмо на порозі, ні не правильно – ми всі вже увійшли у чергове величезне випробування. Наше життя вже дуже сильно змінилося у не найкращу сторону – і це лише початок. Слід бути готовими до цього. І від поведінки кожного з нас залежіть те, скільки ми понесемо жертв у цій новій війні, скільки інших втрат зазнаємо на ній та як швидко оговтаємося після її закінчення. І ніхто, насправді, не знає коли все це закінчіться. 

Ось такі собі висновки у нас сьогодні. 

Далі буде.

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=Ksz5ZgxRRC8&feature=emb_logo

«Справедливість», яка нікого не врятує…

Вітаємо всіх президентів!

Є, є на світі справедливість! Гадаю, що саме так подумало на тижні, що минув, чимало українців, коли дізнались про те, що коронавірус було діагностовано у одного з народних депутатів України. Як стало відомо, захворів нардеп із парламентської групи «Довіра» Сергій Шахов, який був у Франції, а у Верховній Раді останнього разу був 6 березня, і вітав там жінок. До державної клініки нардеп вирішив не їхати, аби не заражати інших. Але, напевно, радісні відчуття частини українців змінилися на розчарування, коли стало відомо, що Шахов переносить хворобу легко і поки що нічого не відомо про те, чи захворіли інші народні депутати, члени Кабінету Міністрів чи сам Зеленський, які всі разом спілкувалися під Куполом 17 березня. І ні, це я не зловтішаюся із хвороби нардепа і не наводжу наклеп на український народ. Це я просто ще раз констатую давно відомий факт - мудрий український народ завжди обирає депутатами та президентами тих, хто обіцяє йому створити диво на землі, а коли ці казкарі не можуть виконати обіцяного, бо те, що вони обіцяли може втілити у життя хіба що Гендальф Білий, вони починають ненавидити власних обранців. А потім обирають нових обіцяльників.

Ну, якщо відкинути жарти, то ситуація в Україні стає дедалі все більш серйозною. Після перших карантинних заходів, які було запроваджено ще з 12 березня, з 17 березня їх було значно посилено. Рішенням Ради Національної безпеки і оборони та постановами Уряду було закрито всі метрополітени країни, закриті кордони для іноземців, зупинені міжнародні та міжміські авіа, авто та залізничні пасажирські перевезення, мають бути закриті розважальні заклади, фітнес-клуби та тренажерні зали, всі магазини, крім продуктових та аптек; введено обмеження на масові збори людей кількістю понад 10 осіб. У громадському міському транспорті можна перевозити одночасно також не більше 10 осіб. Ресторани та кафе можуть працювати виключно на доставку їжі. Крім того, Київ, а, слідом за ним і інші міста, зокрема, Миколаїв, запроваджують ще жорсткіші заходи – до громадського транспорту відтепер без захисних масок не можна!

Все це призвело до величезних незручностей. У великих містах з метро спостерігається справжній транспортний колапс – наземний транспорт, та й ще з такими обмеженнями, не в стані впоратися з величезною кількістю пасажирів – люди годинами чекають у чергах, аби доїхати до роботи, а потім додому. У менших містах, як то у Миколаєві ситуація не краще – на другий день обмежень маршруток на міських вулицях стало просто дуже мало, так саме, як і у великих містах кудись доїхати – велика проблема і це займає дуже багато часу. Найбільше дивує купа людей похилого віку, які масово мандрують вулицями міста, при тому, що вони є групою найбільшого ризику. Для того, щоб відвадити їх від громадського транспорту один за одним влада міст приймає рішення про скасування для них пільгового безкоштовного проїзду, наприклад, у Вознесенську. Миколаїв також, запроваджує подібні обмеження. Виходить, що якщо неможливо достукатися до людей через логічні аргументи, можливо, вдасться достукатися через гаманець. Може тоді і зрозуміють? А у Чернівцях, які є сумними лідерами по кількості захворівших в Україні рух громадського пасажирського транспорту взагалі скасовано. 

Далеко не всі заклади громадського харчування перейшли на роботу виключно на доставку, деякі крамниці, які аж ніяк не можна віднести до продуктових продовжують працювати. Зокрема, продовжує працювати велика мережа будівельних супермаркетів «Епіцентр», хоча там і вимірюють температуру на вході, правда, не зрозуміло, яким чином це завадить передачі вірусу від носіїв, які не мають симптомів? Наскільки це, взагалі законно, та й взагалі, скажемо так, морально? Про це говорили окремі депутати Миколаївської міської ради на одному з чергових засіданнях сесії міської ради, а міський голова пообіцяв не надавати пільг з оподаткування порушникам карантину. Крім того, депутати перерозподілили бюджетні кошти, надавши міській медичній галузі додаткове фінансування. 

Отже, що маємо? Коронавірус в Україні. Кількість хворих збільшується. Карантинні обмеження вже призводять до страшних незручностей, ламається звичайний спосіб життя, бізнес зазнає втрат. І це – лише початок, сотні тисяч, якщо не мільйони українців повернулися з заражених країн і вони продовжують повертатися. Але в умовах, коли немає вакцини, немає колективного імунітету – бо хвороба нова і ніхто ще нею не хворів, - жорсткий карантин – це єдиний дієвий засіб запобігти катастрофи. Ще раз – ми будемо хворіти цим коронавірусом, але основне завдання – зробити так, щоб одночасно хворих не було забагато, аби витримала система охорони здоров’я. І так, є питання організації підвезення медиків та працівників аптек, продуктових магазинів та інфраструктури життєзабезпечення, які треба вирішувати. Як і питання підтримки бізнеса, особливо дрібного, який теж є найбільш вразливий до таких катаклізмів. Ну, а хто скептично ставиться до всього цього, пропоную переглянути кадри з італійського міста Бергамо, в якому військовими вантажівками розвозяться тіла померлих від COVID-19 до крематоріїв інших міст. Просто місцевий крематорій за добу може спалити лише 25 тіл, а за добу там помирає зараз по 90 містян, ось вони і змушенні розвозити тіла своїх померлих по інших крематоріях. Рідним не дають можливості попрощатися із своїми померлими, натомість, вони зможуть отримати їх прах.

А тим часом, Верховна Рада, хоча також пішла на карантин до початку квітня, знайшла можливість за зверненням Зеленського провести позачергову сесію, прийняти закон, який посилює відповідальність за порушення карантинних обмежень та призначити нового Генерального Прокурора. Ним вперше за всю історію незалежної України стала жінка Ірина Венедіктова – третій номер у партійному списку партії «Слуга народу» на парламентських виборах, радник Зеленського з правових питань під час президентської кампанії, як кажуть, людина дуже честолюбна та цілеспрямована і аж ніяк політично не заангажована! 

Не обіцяю, що буде добре, але цікаво буде – це точно!

За цим кланяюся, зустрінемось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=_UAVJUVpG68&feature=emb_logo

Мир изменился. Но не очень.

Доброго всем времени суток. В эфире на радио НикВести очередной выпуск «Параллелей и аналогий». С вами – Станислав Мартиросов.

В октябре 1347 года в сицилийский порт Мессина прибыло несколько генуэзских галер, груженных специями, из Крыма. Вместе со специями они привезли в Западную Европу чуму, которая за несколько лет уничтожила, по разным подсчетам, от 30% до 60% населения континента и вошла в историю под названием Черная смерть. Тогдашняя пандемия чумы – болезнь бушевала не только в Европе, пострадали Китай, Индия, Средняя Азия, Ближний Восток, Северная Африка, оставила неизгладимый след в истории, наложив отпечаток на экономику, психологию, культуру и даже генетический состав населения.

Считается, что чума начала свое смертоносное проникновение в Китай из пустыни Гоби. Начавшееся в 14 веке глобальное похолодание привело к тому, что климат пустыни, и без того не особо плодородной, стал еще более сухим. В результате возникшей засухи и бескормицы, обитавшие там сурки-тарбаганы, пищухи и другие представители отряда грызунов, вынуждены были переместиться ближе к зоне обитания людей. А именно эти животные были и есть природным ареалом чумы. Среди скучившихся животных началась эпизоотия; ситуация осложнялась также тем, что у монголов мясо сурка считается деликатесом, его мех также высоко ценится, и потому на зверьков велась постоянная охота. В подобных условиях заражение становилось неизбежным. Из Китая чума попала в Европу вместе с торговыми караванами по Великому Шелковому Пути.

11 марта 1918 года в форте Райли американского штата Канзас был зафиксирован первый смертельный случай от неизвестной болезни, а количество больных с аналогичными симптомами достигло около сотни человек. По одной из версий – это был первый зарегистрированный случай смерти от «испанки». Пандемия «испанского гриппа», что за 18 месяцев охватила треть человечества и долгое время неправильно идентифицировалась, привела к гибели около 50 миллионов человек, больше, чем Первая Мировая войны и любая другая эпидемия в истории человечества.

С конца XIX века форт Райли в штате Канзас, построенный для контроля за западной границей США, был превращен в место дислокации кавалерийских полков. Со вступлением США в Первую Мировую войну в 1917 году на его базе был создан тренировочный лагерь, где одновременно проходили подготовку от 30 до 50 тысяч пехотинцев, которых готовили к участию в боевых действиях на территории Европы.

Первое сообщение о неизвестной болезни поступило в январе 1918 года от врача Лоринг Майнера, что практиковал в графстве Хаскел за несколько километров от форта Райли. О необычных симптомах и течении он сообщил в Службу общественного здоровья штата, однако его сигнал остался без внимания. К полудню 11 марта 1918 года был зафиксирован первый смертельный случай среди около сотни госпитализированных с аналогичными симптомами, количество которых за три дня увеличилось до 522 человек. К концу месяца больные с такой же симптоматикой появились в Нью-Йорке и Франции, куда с конца февраля по апрель прибыло около 200 тысяч американских солдат, в мае - в Испании, где высокая смертность от нового опасного заболевания привлекла внимание прессы, - благодаря отсутствии цензуры в нейтральной стране информация о 8 миллионах больных за полгода стала распространяться по миру и дала название пандемии, охватившей мир.

В августе 1918 года более опасные штаммы гриппа практически одновременно были обнаружены в Бостоне, штат Массачусетс, французском Бресте и городе Фритаун в Сьерра-Леоне.

Быстротечность «испанского гриппа» и его симптомы были настолько необычными, что сначала он ошибочно диагностировался как лихорадка денге, холера или тиф. В течение лета 1918 года он поразил немецкие и российские войска, осенью достиг Северной Африки и Индии, а до конца года - Китая, Японии, Филиппин и Новой Зеландии.

С помощью поездов, дирижаблей, скоростных кораблей болезнь распространилась очень быстро по всей планете. В некоторых странах на целый год были закрыты публичные места, суды, школы, церкви, театры, кино. Иногда продавцы запрещали покупателям заходить в магазины. Заказы исполняли на улице. В некоторых странах был введён военный режим. В одном из городов США были запрещены рукопожатия. Единственным населённым местом, которое не подверглось пандемии, был остров Маражо в устье Амазонки в Бразилии. В Кейптауне машинист поезда заявил о смерти 6 пассажиров на участке всего в 5 км. В Барселоне ежедневно умирали 1200 человек. В Австралии врач насчитал за один час на одной только улице 26 похоронных процессий. Вымирали целые деревни от Аляски до Южной Африки. Были города, где не осталось ни одного здорового врача. Даже могильщиков не оставалось для того, чтобы похоронить умерших. Выкапывали массовые могилы, используя при этом паровой экскаватор. Людей хоронили десятками без гроба и отпеваний. За первые 25 недель грипп убил 25 миллионов человек. Массовое перемещение войск стран-участниц Первой мировой войны привело к ускорению распространения гриппа.

Особенностью «испанского гриппа» было то, что он, в основном, убивал молодых людей в возрасте от 20 до 40 лет, в результате, как было установлено в конце XX века, так называемого цитокинового шторма, когда сильная иммунная система активирует неконтролируемое число защитных клеток в месте воспаления, которые разрушают весь организм человека. В общем, люди гибли из-за чрезмерного иммунного ответа организма, организм сам себя убивал. Пандемический характер «испанский грипп» приобрел в 1919 году, когда распространились его сильнее модифицированные штаммы. Всего за два года им была заражена треть человечества что, благодаря высокому уровню смертности, привело к гибели от 3% до 6% населения Земли.

Пандемия «испанского гриппа», которая длилась полтора года, унесла жизни по разным оценкам до 50 миллионов человек, больше, чем погибло за четыре года Первой мировой войны, больше чем от СПИДа за четверть века и более, чем «черная смерть» за столетие - лидерами по количеству умерших стали Индия (19 млн человек), Китай (9,5 млн.) и Россия (3 млн).

Возникнув внезапно, «испанка» так же внезапно и сошла на нет.

В 14 веке, путешествую в желудках зараженных блох, вместе с торговыми караванами, чуме понадобилось, по разным оценкам, от 17 до 27 лет, чтобы добраться до Европы.

В начале 20 века, «испанке» для того, чтобы распространиться по всей планете, понадобилось всего полгода.

Современному коронавирусу, который не так опасен и смертоносен, как Черная смерть или «испанка» для распространения по почти всей планете хватило всего двух-трех месяцев.

Чума отступила из-за целого ряда факторов: смена климата, вытеснение серыми крысами, невосприимчивыми к этой болезни, черных крыс из Европы и, наконец-то, появление медицины, как таковой.

Испанский грипп ушел в небытие, видимо, от того, что им переболело достаточное количество людей – у тех, кто не умер, выработался иммунитет, что и стало непреодолимым барьером для вируса.

Про остановку коронавируса пока говорить еще рано, но в Китае, если верить сообщениям оттуда, эпидемия уже идет на спад.

Во времена «Черной смерти» в качестве терапии использовались еврейские погромы – считалось, что именно евреи были ее причиной. Но уже тогда высказывались разумные мысли о пользе изоляции и карантина – именно 40 дней, что звучит по-итальянски как «карантинно», содержались во время чумы иностранные купцы на одном из островов перед Венецией. И именно в результате, как бы мы сейчас сказали, добровольной обсервации, родился на свет шедевр мировой литературы «Декамерон» Джованни Боккаччо.

Во времена «испанки» целые области оказывались на карантине, в Сиэтле в трамвай пускали только в защитных масках, в некоторых городах муниципалитеты не работали по году и больше. Люди снова вспомнили о том, что изоляция – это способ не заболеть или замедлить распространение болезни. Кстати, свиной грипп 2009 года был того же типа, что и «испанка».

Люди забыли о том, что окружены миллиардами миллиардов микроорганизмов, значительная часть которых к нам отнюдь не дружелюбна. Убаюканные миром высоких технологий мы забыли о том, что, как и сотни лет назад, мы подвержены болезням и, порой, самые эффективные способы борьбы с ней – старые и проверенные. Эти меры неудобны, но могут спасти жизнь многим.

Мир со времен Черной смерти, безусловно, изменился. Но, как выясняется, не очень.

За сим кланяюсь – услышимся.

Аудиоверсия тут –  №89 2020-03-19 http://nikvesti.fm/broadcast/show/33

Своєї зарази вистачає

Вітаємо всіх президентів!

Коронавірус впевнено стає топ-темою в світі та в Україні. На цю нову хворобу, яка виникла у материковому Китаї всього чотири місяці тому, вже встигли захворіти загалом понад 120 тисяч осіб – найбільше в самому Китаї та в Італії, голівудський актор Том Хенкс з дружиною, дружина канадійського прем’єра Джастіна Трюдо, помічник президента Бразилії, який під час візиту останнього до США зустрічався з Дональдом Трампом. Загалом, по всьому світу померло понад 4700 людей і поки я говорю, а ви читаєте і слухаєте ці слова, ця цифра змінюється. Країни світу запроваджують заходи безпеки: Сполучені Штати закривають кордони з країнами Шенгенської зони, Словачина взагалі закрила всі кордони, Італія оголосила карантин на всій території і її найбільші туристичні місця стоять незвично безлюдні, а в ресторанах, чергах до крамниць та аеропортах людей закликають не наближатися близько один до одного. Оголошено карантин до початку квітня і в Україні. Крім того, Україна закриває, поки що, на два тижні кордони для іноземців. Отже, з 12 березня на карантин закриті всі навчальні заклади від садочків до вищів, а ось, щодо інших заходів щодо обмеження контактів людей з людьми у різних містах та громадах різні підходи. Київ, наприклад, закрив кінотеатри та інші розважальні заклади, Миколаївській міській голова не вважає за потрібне це робити, сподіваючись на здоровий глузд містян. І хоча в Миколаєві та області поки що не виявлено жодного хворого на цю хворобу, влада готується її зустрічати. 

Отже, що маємо на сьогодні? А маємо пандемію хвороби, проти якої, поки що, немає ані вакцини, ані будь якого іншого специфічного лікування. Хвороба ця поширюється як звичайний грипп, або інші респіраторні захворювання та, попри те, що більшість людей переносять її легко, у частини хворих  – людей похилого віку, та тих, хто вже має певні проблеми зі здоров’ям, цей вірус викликає ускладнення, які потребують інтенсивної терапії. І проблема в тому, що ані українська система охорони здоров’я, ані, як це видно у Італії, жодна інша система охорони здоров’я не готова до такого масового напливу важких пацієнтів. Вони просто не розраховані на це. Отже, єдиним засобом боротьби з хворобою на сьогодні лишається максимальне гальмування її розповсюдження. Через карантин, через самоізоляцію як окремих людей, так і цілих регіонів або навіть і країн, через максимальне зменшення контактування з іншими людьми. Бо людина може бути здоровим носієм і інфікувати безліч людей, навіть не підозрюючи про це. Як будуть далі йти події – ми всі побачимо. Єдине, що можна вже зараз точно сказати – ця пандемія є чи не найбільшим випробуванням для світу і України. На мою думку, деякі держави, або уряди можуть і не встояти.

Ну, а крім короновірусу, у нас і своєї зарази вистачає. У Миколаївській міській раді оформилась депутатська група «Опозиційної платформи за життя», створено її з перебіжчиків із Оппоблоку та Нашого краю. Як то кажуть – війна та хвороби війною та хворобами, а вибори за розкладом. Очевидно, що дуже хочеться потрапити до наступної міської ради. І деякі учасники групи не здивували, а від деяких, скажу чесно – не чекав. Але радує відбір певних персоналій до ОПЗЖ – фігуранти корупційних справ, люди, яких добре знають і не скоро забудуть у миколаївських гуртожитках, ну, просто билинні богатирі. Як на мене – дуже характерний кадровий відбір. Втім, напередодні виборів ми побачимо ще й не такі кульбіти політиків, як діючих, так і тих, про яких всі вже думали, що вони на пенсії остаточно, як то вступ до партії «Наш край» колишнього очільника Миколаївської ОДА та нардепа від Партії регіонів Миколи Круглова.

Поки світ та Україна боролися з коронавірусом, чиновники Херсонської обласної державної адміністрації відмічали Міжнародний жіночий день. Святкування, можна сказати, було запальним, з піснями та танцями. Відсвяткували та й відсвяткували. Але святкування мало наслідки. Відео святкування хтось з гостей злів у мережу, його подивилося чимало людей, і про нього розповіли навіть на центральних телеканалах. Як звичайно, поява навіть частково оголеного жіночого тіла у приміщенні державної установи викликала хвилю обурення. Як наслідок – одного заступника голови, керівника апарату та начальника управління культури Херсонської ОДА було звільнено. І, якщо чесно, я не розумію – за що? Ну, що такого вони зробили? Запросили на святкування жіночого дня музичну групу з, скажемо так, не елітарним контентом? Вибачте, але за всіх часів всі чиновники завжди наслідували звички та підлаштовувались під верховних правителів. За часів Кучми просто пили горілку. Ющенко любив оперу і члени його адміністрації ходили з ним до опери, хоча можна лише уявити як їм там було нудно. За часів Януковича навіть прокурори лабали «мурку». А коли президентом країни обирають виконавця гумористичних номерів, скажемо так, з не елітарним контентом, то годі чекати чогось іншого від чиновників. От я і не розумію – за що звільнили херсонських чиновників?

В Росії, схоже, повним ходом все йде до повного відтворення всіх атрибутів монархічної імперії. Ніяк інакше не можна назвати ту комедію, яку там влаштовують під виглядом внесення змін до Конституції. Під час обговорення цих змін, що вже смішно, перша жінка-космонавт Валентина Терєшкова, яка після польоту в космос не вилазила зі всіляких президій, запропонувала дати можливість діючому Президенту Росії, тобто, Путіну, обиратися знову, хоча він добуває на президентській посаді другий раз поспіль, а більше двох разів поспіль в Росії не можна. При чому, розпочала вона свій виступ з опису народного хвилювання з приводу того, що без Путіна в Росії життя неможливе, а раз так, то треба дати йому можливість балотуватися та обиратися знову. Володимир Путін, дізнавшись про таку несподівану ініціативу його депутатів Державної Думи миттєво, кинувши всі справи, приїхав до будинку парламенту, прочитав промову на двадцять хвилин, очевидно, що чистий експромт,  та відмовився від ідеї необмежених президентських строків, але милостиво погодився на, те, щоб йому дали ще раз обиратися, якщо, звісно, це погодить Конституційний Суд Росії. І щоб там не казав Володимир Володимирович про те, що йому не хочеться повертатися до совєцкіх часів, але все це дужі ті часи нагадує і за формою, і за суттю.

Отже, що виходить? А виходить, що Путін, у якого у 2024 році спливає вже четвертий строк його президентських повноважень буде керувати Росією до 2036 року, якщо, звісно, вистачить здоров’я, йому у цьому році виповнюється 68 років. В тому, що Конституційний Суд дасть позитивний висновок, і далі все буде позитивне – і народне схвалення 22 квітня і результати двох президентських виборів – особисто в мене ніяких сумнівів немає. Якщо, звичайно, не почнеться новий період розпаду Росії внаслідок кризи, яку спричинить її агресивна політика. І це значить, що до 2036 року ніякої зміни російської політики відносно України - не буде. Ніякого визнання самого факту українців - не буде. Ніякого визнання права українців на самостійне існування, на власну державу – не буде. Ніякого миру без капітуляції - не буде. Навіть не варто на інше і сподіватися. І хто цього не розуміє – або дурень, або агент ворога.

Ну, а поки у Росії остаточно кристалізується хижий тоталітарний режим, у нас, крім коронавірусу у Мінську домовляються про прямі перемовини з представниками ОРДЛО у вигляді так званої Консультативної ради, в якій Росія – спостерігач. Тобто, незважаючи на те, що саму можливість цього Зеленський нещодавно заперечував, ми зараз спостерігаємо реалізацію цього сценарію. В той же час, радник Секретаря РНБО презентує свою так звану платформу національного примирення. І перша і друга подія – це погодження з тезою про те, що конфлікт на Донбасі – виключно внутрішній і Росія не має до нього жодного стосунку зі всіма відповідними наслідками такої тези. Але і знаходяться і такі в Україні, яких такий порядок денний категорично не влаштовує і вважають подібну політику капітуляцією та прямою зрадою національних інтересів. Отже, незважаючи на пандемію коронавірусу, політичний карантин нам всім не загрожує. Не гарантую, що буде добре, але цікаво буде точно.

За цим кланяюся, зустрінемось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=BJjnWKd4-ng&feature=emb_logo

Роды в поте и крови

Доброго всем времени суток. В эфире на радио НикВести очередной выпуск «Параллелей и аналогий». С вами – Станислав Мартиросов.

9 марта 2012 года в Николаеве трое молодых людей изнасиловали 18-летнюю Оксану Макар, а потом один из них попытался задушить ее. Стремясь избавиться от неживого, как они думали, тела, они отнесли его на территорию недостроя, где пытались ее сжечь. Но Оксана выжила и была найдена на следующий день случайным прохожим. У нее было обожжено более половины поверхности тела; через три недели Оксана Макар умерла в Донецком ожоговом центре.

Оксана Макар родилась 11 июня 1993 в Николаеве, детство провела в Киеве, где проживала с матерью; после окончания школы вернулась в Николаев, где жила последние полгода у бабушки в поселке Луч. У ее матери, Татьяны Суровицкой, было две судимости, девочка долгое время воспитывалась в интернате. Отец и отчим Оксаны Макар на момент трагедии с ней находились в заключении и были в общей сложности 10 раз (4 и 6 соответственно) судимы за кражи и сбыт наркотиков. Назвать семейство благополучным, как вы сами понимаете, было нельзя.

9 марта Оксана приехала из поселка Луч в Николаев и вечером в кафе «Рыбка» подсела к компании парней, один из которых был ее знакомым. После совместной выпивки компания пошла на квартиру Максима Присяжнюка, где один из парней - Евгений Краснощек - воспользовавшись беспомощным состоянием выпившей Оксаны, изнасиловал ее. По версии следствия девушку изнасиловали и двое других парней. Испугавшись угроз Оксаны о заявлении в милицию, Краснощек задушил девушку. Через полчаса оказалось, что девушка жива, и Краснощек задушил ее повторно. Затем они втроем отнесли девушку на заброшенную недостроенную поликлинику и бросили в подвале в яму с мусором, после чего подожгли наволочки, в которые было завернуто тело жертвы.

Но Оксана Макар выжила, она была случайно найдена утром 10 марта. У нее было обожжено около 55% поверхности тела, причем многие ожоги были до костей - 3-й и 4-й степеней. Она могла говорить и назвала людей, которые пытались ее убить. Ее доставили в областной центр термической травмы в Николаева. 12 марта девушке ампутировали правую руку, на следующий день - стопы, 15 марта ввели в состояние медикаментозного сна и перевели на искусственное вентилирование легких, а 16-го перевезли в Донецкий ожоговый центр. 18 марта у Оксаны диагностировали воспаление легких, и в четверг утром 29 марта 2012 года Оксана Макар умерла.

В тот же день, когда было найдено Оксану Макар, трое подозреваемых, которых назвала девушка, были арестованы. Один из них признался в преступлении, взяв всю вину на себя, и 11 марта двое других были освобождены из-под ареста на подписку о невыезде. Тогда же в социальных сетях распространилась информация, что один из отпущенных подозреваемых - сын бывшей главы Еланецкой райгосадминистрации, а второй - якобы сын бывшего прокурора Центрального района Николаева. Из-за этого дело получило широкую огласку в социальных сетях и СМИ, и 13 марта в Николаеве под прокуратурой города состоялся митинг, на котором кастрировали и сожгли чучело преступника.

В тот же день Максим Присяжнюк (усыновленный ребенок бывшей главы Еланецкой РГА) и Артем Погосян были снова задержаны и взяты под стражу.  А уже15 марта митинги против беззакония и в поддержку Оксаны Макар состоялись в Николаеве, Одессе, Киеве, Харькове, Донецке, Львове, Луцке, Сумах.

22 марта из-за нарушений, допущенных при расследовании преступлений, совершенных в отношении Оксаны Макар, к ответственности были привлечены 9 руководителей подразделений внутренних дел, а также ряд работников органов прокуратуры Николаевской области. 29 марта уголовное дело Оксаны Макар переквалифицировали со статьи о покушении на убийство на статью об умышленном убийстве. 25 апреля дело было передано в Центральный районный суд Николаева. Подозреваемым было предъявлено обвинение «умышленное убийство, совершенное с особой жестокостью, сопряженное с изнасилованием по предварительному сговору группой лиц и изнасилование с тяжкими последствиями».

Евгений Краснощек и Максим Присяжнюк - признали свою вину частично, а Артем Погосян вину признавать отказался. 27 ноября 2012 года Центральный районный суд Николаева признал обвиняемых виновными по всем пунктам обвинения, и приговорил Евгения Краснощека к наказанию в виде пожизненного лишения свободы, Максима Присяжнюка - к наказанию в виде 15 лет лишения свободы, а Артема Погосяна - к наказанию в виде 14 лет лишения свободы.

Дело Оксаны Макар сейчас многие называют знаковым. Оно не привело к агрессивным беспорядкам и протестам, как во Врадиевке в следующем, 2013 году. И не стало спусковым крючком для начала Майдана. Но оно очень хорошо продемонстрировало отношение населения к тому политическому режиму, к той системе правления и к правящему политическому классу. Основная масса людей была абсолютна убеждена в отсутствии справедливости и законности со стороны государственных структур и относилась к ним с тотальным недоверием. Все повально были уверенны в том, что «начальственных сынков» отмажут. И не важно, на сколько эта информация соответствовала истине – как про «начальственных сынков», так и про «отмажут». Возмущенное жестокостью преступления, общество уже определило виновных и вынесло приговор, а отсутствие адекватной и своевременной информации со стороны властей, создавало питательную среду для самых невероятных слухов и подогревало страсти. Как выяснилось, напряжение внутри украинского общества было настолько велико, что акции возмущения и протеста могли возникнуть по малейшему поводу. Что говорится, от малейшей искры. Кроме того, дело Оксаны Макар показало, как быстро люди могли объединится и организоваться, создав горизонтальные связи. Не все тогда поняли, но дело Оксаны Макар показало готовность украинского общества сопротивляться грубому насилию и очевидной несправедливости. И все последующие события показали, что в своем сопротивлении украинцы, по-крайней мере, часть из них, готова идти до конца. К сожалению, не все украинцы еще готовы нести ответственность за свою судьбу не только в критические моменты, а все остальное время. И это тоже показали и показывают последующие события.

Дело Оксаны Макар послужило своеобразным маркером того, что в Украине вызрели перемены, что система взаимоотношений между обществом и государством, во многом унаследованная от советской империи, приводит к перманентным внутренним конфликтам и необходима новая система. Которую Украина в поте и крови с тех пор и рожает. И когда и чем закончатся эти роды, кто появится на свет – уродец или нормальный человек – никто точно сказать не может.

За сим кланяюсь – услышимся.

Аудиоверсия тут –  №88 2020-03-12 http://nikvesti.fm/broadcast/show/33

Таємний розподіл, вірус побєдобєсія та скажені пси реваншу

Вітаємо всіх президентів!

Куди та як роздеребанили 556 мільйонів гривень на ремонт доріг місцевого значення обласна державна адміністрація? Саме таким питанням задавалися депутати обласної ради під час сесії 5 березня. Незадоволення тим, як, та в який спосіб було розподіллено ці кошти чиновниками висловили депутати як опозиційних фракцій, так і цілком лояльних до нинішньої влади.  Але критика останніх, цілком не агресивна, викликала неочікувану різку реакцію очільника ОДА.  Що це? Прозріння та розуміння того, з ким будували «співпрацю», якщо можна так сказати? Або такий цікавий спосіб комунікації із спільниками? У свою чергу, чиновники ОДО не вважають, що розподіл коштів на ремонт доріг було здійснено кулуарно, а те, що депутати не погодили план адміністрації – ну, не погодили, то й не погодили – у обласної державної адміністрації є своє бачення, і вона буде втілювати його в життя. І хоча голова обласної ради Вікторія Москаленко рішуче заперечила можливість використання цих коштів без згоди депутатів і депутати вирішили розподіл переробити та 11 березня з новим розподілом їхати до Укравтодору, мені сумнівно, що щось з цього вийде. Бо, по-перше, чому просто не затвердити новий перерозподіл коштів рішенням сесії та віддати чиновникам до виконання? По-друге, я взагалі не вірю, що депутати зможуть домовитися між собою – бажань багато, а ресурсів мало, на всіх не вистачить.

Не знаю, як там коронавірус, а те, що частина депутатів обласної ради, та не тільки вони, вражена російським вірусом побєдобєсія – це точно. Таке враження, що вони не мешканці країни - Україна, яка намагається жити у загальноєвропейському контексті примирення та вшанування пам’яті всіх жертв Другої Світової війни, а вони громадяни країни - Російська Федерація, які живуть у контексті «святкування» страшного кровопролиття,  яким і була та війна. Головне для них, повторююсь, не примирення та вшанування жертв, а святкування кривавої перемоги імперії, яка й досі, 75 років по тому, лишається у стані війни. Яка і була однієї з причин початку тої війни, але вперто не хоче визнавати цього факту та нести за це відповідальність. Яка тривалий час була одним із небагатьох союзників країни – іншої причини тої війни.  І яка тим, що цілком випадково опинилась у стані переможців у тій війні, виправдовує своє існування та свою агресію по відношенню до України і не лише до України. І, таким чином, ці депутати демонструють повний ментальний та духовний зв’язок з країною-агресором. А, можливо, не лише ментальний та духовний.

Ну, а у нас в країні новий Уряд, першій випадок коронавірусу, і відставлений Генеральний прокурор. Володимир Зеленський, за ініціативою якого все і відбувалось, необхідність зміни Уряду пояснив тим, що нових обличь,  яких було повно у вже старому Кабміні замало і що потрібні нові мізки та нові серця, та визнав, що старий Уряд знав, що робити, але координацію між головою та руками у нього було порушено. Та висловив ще низку претензій до власного Уряду. Після цього Кабінет Міністрів Гончарука було відправлено у відставку, а замість нього Прем’єр – Міністром став Денис Шмигаль, а новий склад Уряду було призначено з чималою кількістю незаповнених вакансій – у ньому відсутні міністри охорони здоров’я, освіти та науки та практично весь економічний блок, і це попри те, що сам Зеленській нарікав на падіння виробництва та дефіцит бюджету – проблеми економічні. Які у новому уряді немає кому вирішувати. 

Але ще більш цікавим було винесення вотуму недовіри Генеральному Прокуророві Руслану Рябошапці, якого ще зовсім недавно Зеленський називав своєю на 100% людиною. Але милість була змінена на гнів. На Рябошапку було спущено скажених псів ненависті до Майдану та колишнього Президента України, які давно чекали команди «фас»  і які повністю повторюють російську тезу про те, що єдина причина війни та негараздів в Україні – внутрішня а не зовнішня і треба лише знайти та покарати внутрішніх негідників. І ми розуміємо, що винних вже призначено, а завдання прокурорів та і всієї правоохоронної системи красиво цих винних «оформити». А після того, як сам Зеленській, будучі на Полтавщині, публічно висловився за відставку Рябошапки, доля його була вирішена – слуги Володимира Олександровича спільно із ОПЗЖ та частиною депутатських груп, скажімо так – дуже чуйних до побажань влади, Рябошапку зняли.

Отже, що ми маємо? А маємо те, що, раптом, нові обличчя не потрібні, проте потрібний досвід. У новому Уряді сила силенна обличь, які працювали і за часів і Януковича, і Кучми. З відповідним вмінням та багатим досвідом дружити з Росією та доводити ситуацію до краху. І вони вже почали озвучувати порядок денний зближення з Росією, мовляв, і воду в Крим можна поставляти. І це лише початок. А ще не слід називати всі ці уряди, а я певний, їх буде ще чимало, за прізвищами їх прем’єрів – всі вони уряди Зеленського, бо він один, фактично, приймає рішення щодо них, участь народних депутатів у, формально, парламентсько-президентській республіці зведена до ролі статистів, і він один несе повну відповідальність за них. І ми маємо відставленого Генерального Прокурора за те, що він недостатньо активно займався переслідуванням попереднього Президента України, про що слуги говорять прямо та відверто. 

Ви спитаєте мене – це реванш проросійських та антиукраїнських сил? І я вам відповім – так, це реванш проросійських та антиукраїнських сил.

Ви спитаєте мене – ми стоїмо на порозі політичних репресій проти тих, хто може опиратися цьому реваншу? І я вам відповім – так, ми стоїмо на порозі політичних репресій проти тих, хто може опиратися цьому реваншу.

Ви спитаєте – Україні слід чекати нових потрясінь та катаклізмів із непередбачуваними наслідками?  І я вам відповім – так, Україні слід чекати нових потрясінь та катаклізмів із непередбачуваними наслідками.

Тому коронавірус, на мою думку, зараз – найменша з українських проблем.

За цим кланяюся, зустрінемось!

https://www.youtube.com/watch?v=r0sxiDW_b5E&feature=emb_logo

Мексиканский путь

Доброго всем времени суток. В эфире на радио НикВести очередной выпуск «Параллелей и аналогий». С вами – Станислав Мартиросов.

Ранним утром 6 марта 1836 года, после почти двухнедельной осады, мексиканская армия пошла на штурм Аламо. Аламо – это бывшая католическая миссия Сан-Антонио-де-Валеро на территории современного Техаса, обнесенная стеной, в которой испанцы обучали местных индейцев грамоте. В ходе войны за независимость Техаса с Мексикой, она была превращена в небольшую крепость, в которой на тот момент стоял гарнизон техасцев вместе с американскими добровольцами. Кроме того, там были женщины и дети. Точное число находившихся за стенами миссии неизвестно, но речь идет о, порядка - 200-300 человек. Численность мексиканских войск была не менее 2400 человек. Техасцы сопротивлялись отчаянно и отразили две атаки, но не смогли отбить третью. Когда мексиканцы взобрались на стены, большая часть техасских солдат отступила к двухэтажному каменному зданию на территории миссии или к часовне. Несколько мелких изолированных групп повстанцев, которые не успели добраться до казарм и пытались спастись бегством, были истреблены за стенами ждавшей их мексиканской кавалерией. Мексиканские солдаты брали с боем комнату за комнатой и вскоре установили контроль над Аламо. Пятеро или семеро техасцев сдались, но были незамедлительно казнены по приказу президента Мексики Санта-Анны, который лично командовал штурмом. Большинство очевидцев события оценивают количество убитых техасцев от 182 до 257 человек, а мексиканские потери большинство историков оценивает в 400—600 ранеными и убитыми. Из бойцов техасского гарнизона, участвовавших в битве, выжили только двое. Мексиканцы сохранили жизнь чернокожему рабу Джо и дезертиру мексиканской армии Бригидо Герреро, сумевшему убедить солдат, что он находился в заключении. Часть женщин и детей – всего около 16 человек так же уцелели.

По приказу Санта-Анны трое из выживших были посланы в город Гонсалес, который был столицей Республики Техас, чтобы донести известие о разгроме техасцев. После получения новости Сэм Хьюстон, командующий техасской армией, да-да, именно его имя теперь произносят американские астронавты, когда у них в космосе возникают проблемы, отдал приказ к отступлению. Множество техасцев (включая членов правительства) бежало от мексиканской армии на восток. Но, в то же время, новость о разгроме в Аламо стала мобилизующей и побудила многих техасских колонистов присоединиться к армии Хьюстона. В полдень 21 апреля техасская армия атаковала силы Санта-Анны в битве при Сан-Хасинто. Во время сражения многие техасцы кричали: «Помни Аламо!». Битва при Сан-Хасинго длилась всего 18 минут и закончилась ошеломляющей победой техасцев. Мексиканцы потеряли 630 человек убитыми, 208 ранеными и 730 пленными, техасцев погибло 9 человек и 26 было ранено. А все потому, что мексиканский командующий на время обеденной сиесты не выставил вокруг лагеря часовых, от слова совсем, а он сам развлекался с некой местной жительницей по имени Эмили Морган. Так это или нет, точно не известно, но этой даме впоследствии была посвящена целая песня «Желтая Роза Техаса», ставшая частью американского фольклора. И это еще раз подтверждает фатальную роль женщин в мировой истории. Сам командующий Санта-Анна попал в плен и был вынужден отдать приказ о выводе своих войск из Техаса, тем самым покончив с мексиканским контролем над областью, которая впоследствии превратилась в Техасскую республику.

А уже позже, в 1845 году, Техас стал 28 американским штатом, а после американо-мексиканской войны 1846 – 1848 годов к США, кроме Техаса, присоединился еще целый ряд мексиканских территорий: Верхняя Калифорния и Новая Мексика — на которых расположены сейчас современные штаты Калифорния, Нью-Мексико, Аризона, Невада и Юта. В той войне Мексика потеряла 55% своей тогдашней территории.

К чему все это? А к тому, что Мексика целенаправленно сама шла к столь печальному для себя результату. С 1830 года, после получения независимости от Испании, мексиканское правительство ввело целый ряд льгот для переселенцев – американцев в Техасе. Они получали землю по льготной земле, освобождались от налогов на 10 лет. В результате, к 1836 году в Техасе проживало 30 тысяч американцев против 7800 мексиканцев. Кроме того, жившие там американцы, плевали на мексиканские законы, в их собственности было 5 тысяч чернокожих рабов, несмотря на то, что по мексиканским законам рабство было отменено, а по американским – было в порядке вещей. Таким образом, мексиканцы сами открыли ворота в свой дом хищному и более сильному соседу. Результат известен – Техас и половина тогдашней Мексики стали частью США, а оборона Аламо стала частью американской легенды.

И вот сейчас просто удивляешься, сколь упорно стремится повторить столь неуспешный мексиканский опыт Зеленский и его команда, говоря о приеме в Украину оккупированной части Донбасса на, по-сути, российских условиях. Без очистки этой территории от российских коллаборантов и агентов. Без понимания, что делать с сотнями тысяч жителей этих территорий с российскими паспортами. В то время, когда российское общество и руководство не отказывается от своих экспансионистских планов по отношению к Украине и не только к ней. В ситуации, когда на дипломатическом фронте все очень неоднозначно. Что говорится – в далеко не самый благоприятный момент. Еще раз – просто удивляешься этому упорному стремлению прострелить себе голову!

И если эта тенденция сохранится достаточно долго, то тогда есть несколько вопросов. Сколько будет героических оборон украинских Аламо с поражениями, потерями и отступлениями? И сколько процентов своей территории потеряет Украина, прежде, чем агрессор остановится?

За сим кланяюсь – услышимся.

Аудиоверсия тут –  №87 2020-03-05 http://nikvesti.fm/broadcast/show/33

Гроби на колесах, знову «Океан», марні скарги Стадніка та нерозумні укрАїнці

Вітаємо всіх президентів!

Понеділок добрим не буває – цю істину ще раз повною мірою було підтверджено в понеділок 24 лютого у Миколаєві та не лише в ньому. На південь України обрушився справжній буревій. У нашому місті він вирував десь з півдня але встиг наробити чимало лиха. Кілька сотень повалених дерев, кілька пошкоджених автівок, с десяток зірваних дахів на муніципальних та державних об’єктах та ще більше на приватних будинках, зірвані та частково затопленні понтонні мости через Інгул. І, хоча, жертв від буревію у Миколаєві не було, але одна опосередкована, все ж, була. Йдеться про наслідки автоаварії на перетині вулиць Московської та проспекту Центрального, на якому, напевно через негоду, не працював світлофор, і де RANGE ROVER зіткнувся із маршруткою, внаслідок чого остання перекинулась і одна з її пасажирок померла у лікарні, а ще троє осіб, в тому числі водії, отримали травми. Як видно на запису з камер відеоспостереження, схоже, винуваті обидва водії, але остаточно винних має встановлювати  слідство та суд. Але певні висновки зробити можна вже зараз – частина наших водіїв геть дикі та забувають про дорожні знаки та правила дорожнього руху, хоча їх дія ніколи не скасовується. І ще – всі, або майже всі маршрутки на наших дорогах – це потенційні гроби на колесах. Це ще один аргумент на користь великого муніципального транспорту – великий автобус важче перевернути.

Понеділок був невдалим для Миколаєва не лише через негоду. Апеляційний суд Києва залишив у силі арешт майна Суднобудівний завод "Океан". Власник заводу, відомий миколаївський бізнесмен Василь Капацина зробив про це допис у своєму фейсбуці, зазначивши цікавий момент, початок цитати: 

«Як людина, яка розуміється на невербальних реакціях людей на події і оточуюче середовище, скажу наступне.

Я вдячний головуючій судді за надію на справедливість, яку вона подарувала колективу заводу «Океан» на засіданні 5 лютого. Весь цей час ми жили цією надією.

Але сьогодні я побачив зміни, які відбулися в поведінці як суду, так і прокурора. Сьогодні я побачив адміністративний тиск – рішення було очевидним задовго до його проголошення» - кінець цитати. 

Також, він звернувся до Володимира Зеленського, знову варто цитування: «Принагідно, звертаюся до Президента Володимира Зеленського. Володимире, відсьогодні я радитиму кожному інвестору, який планує вкласти в Україну бодай гривню – перш ніж це робити, вивчити справу про цьогорічну рейдерську атаку на завод «Океан». Справу про те, як Держава, яку Ви очолюєте, вбиває український бізнес» - написав він. 

А вже пізніше пограбували будинок ліквідаторки ПАТ МСЗ «Океан» Ірини Сербін і вона пов’язує цю подію саме з ситуацією навколо «Океану»: « Моє житло пограбовано і понівечено зсередини. Діяли професіонали… Вважаю, дану ситуацію продовженням тиску, погроз і діями опонентів в справі ПАТ МСЗ Океан, де я здійснюю повноваження ліквідатора» - написала вона на своїй сторінці у фейсбуці.

Отже, епопея навколо «Океану» триває, ситуація невизначеності лишається, а у боротьбі з’являються відверто заборонені методи, а підприємства, яке почало відроджуватися, є чималі проблеми. Просто нагадаю, що рівень промислового виробництва в Україні у січні 2020 року був на понад 5% меншим за той самий період року минулого. І в тому ж самому січні року 2020-го план по бюджету не виконано на 13,8 мілліардів  гривень, або майже на 25% від плану. Щось, десь, напевно, інвестиційні няні із Генеральної прокуратури недопрацьовують…

Голова Миколаївської обласної державної адміністрації поскаржився на свою тяжку долю, а саме на те, що у разі виникнення більш-менш серйозних проблем всі звертаються до нього та вимагають його безпосередньої участі у вирішенні проблемних та конфліктних ситуацій. Конкретно це було сказано під час зустрічі з представниками Михайлівської ОТГ Миколаївського району, які проти того, щоб стати частиною Степівської ОТГ, що передбачає перспективний план формування територій громад Миколаївської області обласної державною адміністрацією і створений. Відповідно до нього, Михайлівська ОТГ, яка вже створена та існує, стає частиною Степівської ОТГ, яку буде створено лише після місцевих виборів у жовтні цього року. До речі, подібна практика – це коли «бєз мєня мєня жєнілі» - не поодинока на Миколаївщині та й не тільки на Миколаївщині. 

Але ми зараз не про конфлікти в процесі завершення створення ОТГ, а про позицію очільника ОДА. Я, чесно кажучи, не розумію причин скаржитися. Олександр Стаднік є повноважним представником Володимира Зеленського. А той не лише не відмовляється від відповідальності від всього в Україні, починаючи від питань війни та миру, та закінчуючи долею собачки та її власниці в далекому китайському Ухані, а навпаки, скрізь демонструє свою причетність. Генеральний прокурор, прем’єр, голови адміністрацій – це все його на 100% люди, він про це навіть Дональду Трампу відкрито говорить. Отже, він, а заразом і всі його люди відповідають за все, навіть, якщо за законом не відповідають – в цьому абсолютно переконані всі його виборці. Вони саме для цього і обрали Володимира Олександровича – щоб він у чудодійний спосіб вирішим всі їх проблеми.  І якщо він, та всі його люди гадають, що зможуть уникнути цієї долі – і вирішення проблем, і відповідальності за все – то це абсолютно марні сподівання.

Вже колишній радник Президента Росії Владислав Сурков, який був донедавна головний у них там на «українському напрямі» дав інтерв’ю, в якому розповів, що ніяких українців та України не існує. 

«Украины нет. Есть украинство. То есть, специфическое расстройство умов. Удивительным образом доведенное до крайних степеней увлечение этнографией. Такое кровавое краеведение. Сумбур вместо государства. Борщ, Бандера, бандура есть. А нации нет. Брошюра «Самостийна Украйна» есть, а Украины нет. Вопрос только в том, Украины уже нет, или пока еще нет?...Отношения с Украиной никогда простыми не были, даже когда Украина была в составе России. Украина для имперской и советской бюрократии всегда была делом хлопотным. То атаман Полуботок подведет, то западенцы к Гитлеру переметнутся. Принуждение силой к братским отношениям — единственный метод, исторически доказавший эффективность на украинском направлении. Не думаю, что будет изобретен какой-то другой» - сказав він.

Офіційні російські особи вже встигли відхрестися від слів екс-радника Путіна, мовляв, це його особиста думка.

Але майже в той самий час, що і інтерв’ю Суркова, з’являється інтерв’ю самого Володимира Путіна, в якому він говорить про Україну та українців теж саме, тільки іншими словами. Він знову повторює ту саму казку про те, що українці, росіяни та білоруси – один народ, що розбіжності між ними з’явилися лише після того, як вони опинились у різних державах, та і як правильно називати себе українці нерозумні не знають. Ну і все в такому дусі. І що треба повертатися до «єдінєнія» тобто, до однієї, російської, зрозуміло, держави. 

Просто дехто вважає, що з відставкою Суркова у Росії змініться ставлення Росії та росіян до України та українців. Але ці два інтерв’ю дають розуміння, що ставлення не змінилося – росіяни і Росія не визнають самого факту існування України та українців, отже, не визнають права на існування української держави. Отже, і стратегія Росії до України лишається незмінною – на меті – знищення України, як незалежної держави. Змінюватися може лише тактика. І про це Путін говорить цілком відкрито та зрозуміло. А хто цього не розуміє та намагається щось там розгледіти у його очах – або повний бовдур, або працює на ворога.

За цим кланяюся, зустрінемось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=aciuSPh8qgU&feature=emb_logo