Хто підірвав водогін Дніпро-Миколаїв?

 

Вітаю всіх українців та друзів України!

Останнім часом серед миколаївців ширяться плітки, про те, що начебто, водогін від Дніпра до Миколаєва було заміновано українськими військовими на випадок здачі Миколаєва. А коли його було підірвано, росіяни наказали працівникам херсонського водоканалу відремонтувати цю ділянку свого господарства, але керівництво миколаївської адміністрації не дозволило їм це зробити, мовляв – з окупантами не співпрацюємо.

Давайте включимо логіку. Найбільша загроза взяття міста була наприкінці лютого – на початку березня. Зараз безпосередньої загрози немає. Чому з підривом водогону тягнули аж до середини квітня? Де тут логіка?

Питання друге. Навіщо, навіть, полишаючи місто, прирікати своїх, власних людей на гуманітарну катастрофу? Навіщо взагалі його було мінувати тай ще у полі через яке наступав ворог – легше це було зробити у самому Миколаєві? Ще зрозуміло підрив мостів – для того, щоб затримати просування ворога. А чим допоможе українським військовим страждання півмільйона цивільних? Своїх цивільних? Яка тут логіка? Я вже не кажу про те, що автори цієї, в лапках, новини не орієнтуються в тому, що труба належіть саме миколаївському водоканалу, а херсонській ніякого відношення до нього немає. Тобто, автори – не місцеві.

Втім, певна логіка у таких розповідях є. Якщо розуміти, що їх вигадують ті, для яких людські життя нічого ніколи не були варті, ті, які завжди залишали після себе випалену землю не рахуючись із втратами цивільного населення ті, які влаштували підрив та спалення Хрещатка у 1941 році. Я маю на увазі російських окупантів. Такі дії – цілком в їхньому стилі.

По-суті, маємо справу із інформаційною спецоперацією росіян для дискредитації нашої військової адміністрації та військових. Виходить, що це не вони вдерлися в Україну, влаштували геноцид у Бучі, та обстрілюють наші міста та руйнують інфраструктуру скрізь, де їм це вдається. А це все роблять українці. І ви їм повірили?

Насправді я здивований тим, що вони позбавили місто води лише зараз. Очевидно, що, якщо місто не вдається взяти штурмом, пробують зробити це ізмором. Ну і, послаблюючи його як можна більше всередині.

Просто, не ведіться на цю ворожу, позбавлену логіки брехню.

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=gv_jARj4eTc

Вода

 Вітаю всіх українців та друзів України!

Вода.

Можна сказати, що саме під знаком води минув крайній тиждень для Миколаєва. І це лише початок.

12 квітня було оголошено про проведення ремонту на Миколаївводоканалі, для чого було відключено водопостачання. Але вода у кранах миколаївців не з’явилась ані наступного дня, ані в інші дні. І коли вже соціальними мережами та у різних групах почала ширитися тривожна інформація, 15 квітня під час свого вечірнього ефіру Миколаївський міський голова Олександр Сєнкевич, можна сказати, що офіційно, повідомив про те, що води немає через те, що водогін від Дніпра, яким подавалася вода до Миколаїва пошкоджено через російські удари. Працівники комунального підприємства не мають доступу до місця пошкодження  і саме тому відновити нормальне водопостачання міста поки що неможливо. Міська влада, за словами Сєнкевича, готувалася до такого сценарію, отже, технічну воду будуть розвозити по районах міста, цю воду не можна вживати просто так, а виключно після кип’ятіння, крім того, є місця в яких воду можна купити і за домовленістю із бізнесом її вартість не може бути більше однієї гривні вісімдесят копійок за літр.

Отже, природньо, що в місті відтепер, принаймні поки що, є  велика проблема з питною водою. Як свідчать миколаївці, на пунктах розливу води утворюються величезні черги, а на пунктах продажу, води часто просто немає, очевидно через те, що вона там швидко закінчується, вартість води у пляшках у торгівельних мережах стрімко зростає.  Люди намагаються компенсувати нестачу води за рахунок річок, благо – їх у нас цілих дві. Сподіваємось, що ситуація налагодиться, принаймні, в такому запевняє нас Віталій. Але це, поки що, не змінює суті того, що відбувається. Відтепер виживання у Миколаєві стає ще більш складним завданням.

У Середньовіччі, якщо місто не вдавалось взяти штурмом, вороже військо починало його облогу і намагалось відрізати його від всіх видів постачання і, перед усім – від води. Тому що, вода – це життя, а її відсутність – відсутність життя. Без їжі людина може прожити значно більше, ніж без води. Нестача чистої води у сучасному місті – це, крім всього, загроза епідемій кишкових інфекцій. Тому питання особистої гігієни виходить на перше місце – слід мити руки, обов’язково кип’ятити технічну воду перед вживанням та застосовувати дезінфекційні засоби у туалетах. А величезні скупчення людей на пунктах розливу води є дуже вразливими під час ворожих обстрілів. Бо росіяни минулого тижня знову вдалися до жорстокої практики обстрілу касетними снарядами житлових, спальних районів Миколаєва, нажаль, є жертви та постраждалі серед абсолютно мирних містян.

І на цьому тлі Олександр Сєнкевич знову закликає цивільних залишити місто, а тим, хто вже поїхав не поспішати із поверненням.

Миколаїв не вийшло і не виходить взяти штурмом. І окупанти вдаються до дикунських, середньовічних практик терору та знищення цивільного населення. Це ще раз доводить, що у них середньовічне, варварське мислення, що вони ведуть війну на знищення українців, або їх вигнання, з територій, які вони прагнуть загарбати. І ще раз наголошую – це не Сєнкевич, не Кім і не Зеленський стріляють по Миколаєву, руйнують інфраструктуру, вбивають наших людей та відрізають місто від води. Винні у всьому виключно російські окупанти на чолі із путіним. Той відає злочинні накази, а вони із задоволенням їх виконують.

І це – очевидний факт.

Один нещодавно помирав кілька тижнів – я маю на увазі огидного Жириновського, а інший опускався на дно морське майже добу – я маю на увазі флагман російського Чорноморського флоту «гвардейський ракетний крейсер «Масква». Спочатку російські інформресурси казали, що на крейсері пожежа через яку вибухнув боєзапас, потім казали, що він тримається та його буксують до Севастополя, а екіпаж врятовано, але, зрештою, визнали, що він потонув. Хоча не вказували причини. І лише потім Дмитро Мєдвєдєв, заступник Ради Безпеки росії визнав, що крейсер було атаковано Україною. Флагман ЧФ було потоплено залпом із двох українських протикорабельних ракет «Нептун», для відволікання його уваги використовували українські «Байрактари» яких росіяни, за їх ствердженнями вже всі давно «знищили». Очевидно, що більшість екіпажу загинуло. Вже не буде кому розповідати про службу на крейсері. Вже зараз спостерігачі називають цю перемогу ЗСУ блискучою. Насправді, це чимала тактична українська перемога, бо крейсер мав величезний потенціал та був ключовим елементом російських ППО на півдні України, прикривав з повітря перекидання військ окупантів морем та мав командувати десантом на Одесу та Миколаїв. Мав. Тепер не буде. 

Крейсер був улюбленою іграшкою путіна та іконою шовіністичної російської публіки. Але, як завжди, їх згубила імперська пихатість, зневага та самовпевненість. Вони їх і погублять ще не раз. Але хочеться нагадати про те, що крейсер ремонтувався у Миколаєві вже за часів незалежності. Отже, українці власними руками удосконалювали зброю, яка потім їх вбивала. Варто це пам’ятати аби ніколи такого більше не повторювати.

І ще трохи про інші підсумки тижня. Дві з половиною – три тисячі загиблих та до десяти тисяч поранених – такі втрати українських військових з початку російського вторгнення, втрати росіян – близько двадцяти тисяч лише вбитими – такі цифри озвучив Володимир Зеленський в інтерв’ю CNN, близько 700 полонених росіян у нас, та приблизно стільки ж наших знаходиться в полоні у окупантів – такі цифри озвучила Ірина Верещук. Віктора Медведчука знайшли, затримали та арештували без права застави, а фракція ОПЗЖ в парламенті припинала своє існування. Швеція та Фінляндія мають намір порушити свій багаторічний нейтралітет та вступити до НАТО вже цього літа, кажуть, приклад України змінив все. Путін, який боровся із розширенням НАТО на схід знову всіх переграв. США додатково надають Україні військової допомоги на 800 мільйонів доларів, туди входить і важке озброєння. Зброя та обладнання вже прямують до України. Україна щомісяця, з початку війни витрачає на оборону та безпеку стільки, скільки раніше витрачала за рік. І вже понад п’ять мільйонів українців залишили Україну – переважно жінки та діти, понад 10 мільйонів стали вимушеними переселенцями. 

Але Україна та Миколаїв стоять.

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=6PA4_po13XU&t=5s

Вільні люди або раби

 Вітаю всіх українців та друзів України!

Фактично, жодного дня не буває без новин про чергові військові злочини росіян в Україні. Ніколи не думав, що, підбиваючи підсумки українського тижня, буду обирати найбільш жахливі трагедії. Цього разу це – обстріл ракетою «Точка-У» залізничного вокзалу у Краматорську, на якому тисячі мешканців Луганщини та Донеччини чекали на евакуацію. Результат обстрілу – понад п’ятдесят загиблих та понад сто поранених, серед них - діти. І ці цифри не остаточні.

Нагадаю, на початку тижня, що минув по мирним миколаївцям було завдано ракетного обстрілу. Хтось вважає такі обстріли цивільних взагалі, та тих, які намагаються врятуватися з зони бойових дій нелогічними. Але логіка, своя, жахлива, тут є. Справа в тому, що Краматорськ знаходиться в межах Донецької області, яку загарбники намагаються захопити. Як вже відомо, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей окупанти проводять примусову мобілізацію та кидають ненавчених, погано озброєних людей на позиції наших військових. По-суті, це повторення практики Другої Світової війни, коли радянські польові військкоматі набирали так званих «чорнопіджачників» і кидали їх в бій навіть без військової форми та зброї, звідки і така назва. Кому цікаво – можна погугліти. А обстрілюють цивільних, які намагаються втекти від війни з однією метою – зберегти ресурсну базу для гарматного м’яса. І це ще одна яскрава ілюстрація ставлення росіян до всіх, без виключення, українців як до людей нищої раси. Втім, до цієї теми ми ще повернемось.

Під час свого інтерв’ю телекомпанії НІС-ТВ миколаївській міський голова зазначив, що Миколаїв може бути мішенню для росіян через дві причини – закрити для України вихід до моря та заблокувати морську торгівлю, яка була ключовою для українського експорту. Також, він зазначив, що місто й досі лишається небезпечним місцем через не прогнозовані ракетні обстріли та можливість подальших атак на нього і вкотре запропонував мирним містянам за можливості залишити місто, а тим, хто це вже зробив – не поспішати повертатися. 

На моє переконання – це цілком слушна думка, до якої варто прислухатися всім цивільним, перед усім жінкам та дітям. Приклади Краматорська, Чернігова та, не дай Боже, Бучі та інших передмість Києва більш, ніж красномовно говорять «за» таке рішення.

Староста села Лоцкине, яке було певний час під окупацією росіян, у своєму інтерв’ю Суспільному розповіла про те, як окупанти та їх колаборнати ставилися до неї та її односельчан. За її словами, вони заявили, що вони нова влада, та щодня приходили до неї, та змушували виконувати самі різні завдання, не особливо переймаючись можливістю їх виконання та, взагалі, здоровим глуздом. Головне для них було – отримати підкорення. У разі не виконання вони погрожували старості зброєю. І це ще раз демонструє суть ставлення окупантів до українців – у кращому разі нас бачать покірливими рабами. І в цьому докорінна різниця між нами та ними. Різниця між вільними людьми, які звикли контролювати та вільно змінювати свою владу, та між рабами, які звикли плазувати перед начальством та принижувати тих, хто нижче їх за становищем. Саме тому вони ненавидять вільних людей, нас з вами, та прагнуть нас обернути на рабство або знищити.

На останок – хороші новини. Минулого тижня Київ відвідали керівниця Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн, канцлер Австрії та прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон. Урсула фон дер Ляєн на власні очі побачила наслідки російської окупації у Бучі, а Борис Джонсон навіть прогулявся київськими вулицями. І всі вони говорили про незаперечну підтримку України задля її, України, перемоги. І підтримка нас цивілізованим світом – це не лише слова а й справи, зокрема, Словаччина вже передала Україні дивізіон дальнобійного зенітного комплексу С-300.

Отже – ми не одні у нашій битві за життя.

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=ykG-X0iykV8

Тотальне знищення та опір

 Вітаю всіх українців та друзів України!

Вже понад місяць точиться повномасштабне російське вторгнення в Україну. Київ, Харків, Чернігів та багато інших українських міст та містечок знаходяться під жорстокими обстрілами окупантів. Маріуполь майже знищено. Тисячі цивільних вже загинуло та продовжують гинути. Понад 4 мільйони українців стали біженцями за кордоном, понад 10 мільйонів змушені були покинути власні домівки та стали переселенцями, половина українських сімей розсталися на невизначений термін. Ворог цілеспрямовано руйнує як військову, так і цивільну інфраструктуру – нафтобази, зерносховища, склади продовольства. Прямі матеріальні збитки вже сягнули  трильйона доларів. І це лише попередні, дуже загальні оцінки.

Миколаїв став прифронтовим містом практично з перших днів вторгнення, бої відбувались прямо на міських вулицях. На сьогодні Збройним Силам України вдалось відсунути ворога на кілька десятків кілометрів в сторону тимчасово окупованого Херсону. Але Миколаїв час від часу піддається хаотичному обстрілу ракетної артилерії росіян, є руйнування та жертви серед мирного населення. Складна ситуація минулого тижня була у Снігурівці, наразі, вичерпної інформації щодо ситуації там немає, що, власне, не дивно – тривають бойові дії, ситуація постійно змінюється.

Але найбільш вражаючим став ракетний удар по будинку Миколаївської обласної державної адміністрації 29 березня. Російська крилата ракета прилетіла близько дев’ятої ранку, коли багато людей були на своїх робочих місцях. На сьогодні вже відомо про понад три з половиною десятки загиблих, та понад тридцять постраждалих. Багато миколаївців дізналися про загибель своїх родичів, знайомих, колег. 

Ворог перегрупував свої сили та залишим Київщину. І там перед очима українських військових та цивільних предстала насправді жахлива картина. Сотні, це поки що, цивільних – жінок, дітей, чоловіків – закатовані, зґвалтовані, пограбовані. Чоловікам зав’язували руки, катували, а потім вбивали пострілами у потилицю. Жінок ґвалтували, а потім намагалися спалити їх тіла. Мирних людей на житомирській трасі, які намагалися врятуватися, розстрілювали та палили у власних автівках. Відступаючи, російські солдати забирали з собою автомобілі, гроші, жіночі прикраси, вирвані з м’ясом нещасних жертв, ковдри, дитячі велосипеди та іграшки, пральні машинки. Буквально все, до чого вони встигли дотягнутися.

Все це зветься геноцидом. Відповідно за визначення, геноцид (від грец. γένος — рід, плем'я та лат. caedo — вбиваю) — цілеспрямовані дії з метою повного або часткового знищення груп населення чи народів за національними, етнічними, расовими, корисливими або релігійними мотивами. Тобто, людей нищать не за їх дії, або вчинки, а за їх належність, у нашому випадку, до української нації. Хоча я певний, що не всі загиблі у Бучі були етнічними українцями. Втім, росіянам це було байдуже. 

Я просто хочу, щоб усі розуміли. Приклад Бучі говорить – вони прийшли із тотальною війною на знищення. На наше з вами знищення.

Зараз росіяни намагаються заперечити свої військові злочини та приписати їх ЗСУ. Як вони заперечували Голодомор, масове знищення польських полонених у Катині, збиття південнокорейського лайнера у 1983 році та збиття малайзійського боїнгу у 2017. У мене для них погана новина – їм ніхто не вірить та не повірить.

Наприкінці минулого тижня ворог почав обстрілювати Миколаїв дальньобійними системами реактивного залпового вогню з застосуванням касетних боєприпасів. Судячи із вже доступних кадрів пошкоджень – фугасно-осколкового типу. Такі боєприпаси не є високоточними, вони гатять по площині, мають багато осколків – їх основне завдання – знищення людей на відкритій місцевості. Крім того, вони завдають значної шкоди об’єктам цивільної інфраструктури – бо вона зовсім не пристосована витримувати обстріли. В принципі, це така сама тактика залякування та терору, яка була у Бучі. Тільки вона здійснюється дистанційно. 

Отже, ворог, не маючи змоги захопити Миколаїв вдається до терору проти мирного населення. Атака на будинок ОДА свідчить не про те, що вони відмовились від захоплення міста і області, а навпаки. Вибивають структури керування, тому що без них легше атакувати та захоплювати. А щодо того, що їм так важче буде керувати областю, якщо вони її захоплять, то їм байдуже. Створять своє управління, а спустошенні землі заселять бурятами. Такі у них плани. 

Але їх плани не здійснюються. Україна и Миколаїв опираються. Вже 40 днів. Нагадаю, Вермахт повністю розгромив Польщу у 1939 році за 36 днів. 

А Україна та Миколаїв опираються та стоять і до повного розгрому як до Києва рачки.

За цим кланяюся – побачимось!

Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=pNtsFuupfXA